Глава 4

- Не може бути, - схлипую, закушуючи тремтячу губу, помітивши, як біля двору зупинилася машина, але не Андрія. Повернувся мій чомусь злющий чоловік. Мабуть побачення з подружкою раптово зірвалося. Обличчя перекошене, а тут ще й я біля хвіртки зі своїми сумками, притискаю до себе сина. 

Ще десять хвилин, Андрійчику, прошу поквапся!

- І що все це значить? - загравши жовнами, Сашко схопив першу-ліпшу сумку. - Куди ти зібралася, дурепа пришиблена?!!

- Не кричи, налякаєш дитину. Я йду від тебе, - намагаюся стримати тремтячий голос, поглядаючи на дорогу.

- Та що ти? І куди ж ти зібралася, назад під спідницю до матусі або може, подружки прихистити зважилися? На сонці перегрілася? Що ти очима своїми тріпаєш?! Йди в хату, не ганьби мене!

- Не піду! Ти мені не господар і я маю право приймати самостійні рішення! Тому я подаю на розлучення!

- Немає в тебе такого права і звивин в голові теє немає, щоб рішення приймати! Подаси на розлучення - я заберу у тебе дитину! Думаєш, ти кому-небудь з ним будеш потрібна?!! - навмисне кричить, щоб навіть сусіди чули, Єгорка починає хникати, сама ледве стримуюся, щоб не розридатися. Більше не через слова, а через ту злобу, яка застелила очі людині, яку я колись любила. Але в цю саму хвилину ... лунає впевнений спокійний голос:

- Мені потрібна. І як юрист можу тобі сказати, що дитину ти в неї не забереш, - каже Андрій і у мене ніби гора з плечей спала. Господи… Хочеться кинутися до нього, ткнутися в груди та опинитися від цього місця якнайдалі.

- О, рятівник знайшовся! Моя шалава собі коханця завела! І як, сподобалося тобі трахати цю зарюмсану корову?! - ледь не верещить Сашко, бризкаючи отруйною слиною.

- Раджу заткнути брудну пащу, інакше я тобі ці слова разом з зубами всередину заштовхаю, - шипить Андрій, після кидає погляд на мене, змінюючи тон, - Я тут колесо недалеко пробив, не дотягнув до двору. Зараз запаску поміняю та поїдемо. Підемо, сонечко, більше тобі тут робити нічого.

- Слухай ти, юристе, наскільки я знаю закони, у тебе немає права виносити мої речі! Так що сумки попрошу залишити, це все на мої гроші куплено! - мій розлючений чоловік вириває у Андрія сумку, кидаючи її в сторону будинку.

- Будеш жіночі речі доношувати та дитячими іграшками бавитися, жмот паскудний? Коляску на ОLX збагриш, копійки свої кровні повернеш? Батько року, справжній чоловік, бляхо. Я вражений. Ну дивись, сука, я теж мужик принциповий, я посаджу тебе на аліменти, і викручу при розлученні розділ майна. Готуйся продавати будинок! Ти їй все відшкодуєш! Так, а ще у мене є знайомі хлопці з Інтерполу, вони зроблять так, що тебе не прийме жодна країна, так що втекти за кордон не вийде. Підемо, Ліно. Залиш йому все це барахло, нехай подавиться, - Андрій підходить ближче, та обнімаючи, намагається вивести мене з двору, закриваючи собою від Сашка.

- У мене теж знайомі є! Так що ще подивимося хто кого! Передумаєш, та я її після вже не прийму! - плюється він нам в спини, і я прискорюю крок.

- Дивись печінку не надірви, борець за справедливість, - кидає йому на прощання Андрій, - Придурку, ти щойно сім'ю втратив, а для тебе важливіші якісь речі.

На емоціях я не знаю, що мені сказати Андрію, в голові суцільна каша через хвилювання та образу на Сашка, адже там в сумці залишилися улюблені іграшки мого малюка без яких він не засинає, пляшечки, речі, які подарувала наша хрещена Уля. Як же я могла так помилитися, покохавши нікчему, який спочатку так вдало прикидався нормальним?! Дріб'язковий, підлий, лицемірний! Господи, як мені тепер бути?! Як бути?

Видно, у мене на обличчі написано такий жах, що Андрій зупиняється і заглядає мені в очі:

- Прошу тебе, тільки не убивайся через цього виродка і не переживай за речі. Все, що необхідно ми купимо. Це дрібниці. І заздалегідь благаю, не вигадуй, що ти мені будеш винна. Іноді люди допомагають від щирого серця, без всякого бартеру. Добре? Життя налагодиться, обіцяю. Найважливіший та рішучий крок ти вже зробила. Не думай про його слова, то все сміття. Я поруч. Десять хвилин посидьте в машині, і ми їдемо.

Забираюся на заднє сидіння, намагаючись заколисати Єгорку, пару разів змахую сльози і судомно зітхаю, коли Андрій сідає за кермо. 

Їдемо мовчки, тому що мій карапуз заснув, але у мене, якщо чесно, зараз навряд чи слова складуться в речення. Я все ще в шоці, через те, як різко перевернулося все моє життя.

- Ліно, ти мене чуєш? Підемо, - вириває мене з моїх думок Андрій. - Бувала в Кам'янському? Це його центр. Зараз заглянемо в кілька пристойних магазинів, візьмемо, все що потрібно Єгору і тобі, а потім додому відпочивати, - він допомагає мені вибратися з машини, але чомусь зупиняє. - Так, скажи мені, будь ласка, яка думка тебе лякає найбільше?

- Те, що ти не знаєш, що таке маленька дитина, плач ночами та розкидані іграшки. Що я вже не буду здаватися тобі такою чарівною, і ти просто ...

- Дивлячись на мене можна подумати, що мене легко налякати? Або що я легковажний романтик? Так, можливо, я не знаю, що таке сім'я і маленька дитина, але у мене дуже жива уява і я можу легко собі це намалювати. Адже я зробив тобі пропозицію не на хвилі емоційного пориву, я перед цим добре подумав, - посміхаючись, він пригортає мене до себе. - І ти мені не перестанеш подобатися, у тебе не вийде, адже для мене не зовнішність важлива. Перестань вигадувати жахастики і краще посміхнися для мене.

Складно не посміхнутися, коли на тебе дивляться так тепло й щиро, коли в його очах стільки ніжності, що її можна ложкою черпати. Але заспокоїтися нелегко, бо я в передчутті нашої спільної вечері ... сніданку, наших стосунків із повною відсутністю якихось зізнань або зобов'язань. Між нами є симпатія і кілька незабутніх поцілунків. Тому я як на голках і навіть його слова мене мало заспокоїли. У мене, напевно, дійсно заяча душа.

- Знаєш, якщо ти собі нічого не купиш, я ж сам це зроблю. Пара трусиків - це занадто скромно. Ліно, ти мене не розориш, якщо купиш гарну сукню, змінний одяг і ще якісь там жіночі штуки з косметики. Ось тобі картка, а ми підемо за продуктами, - тримаючи Єгора на руках, категорично заявляє Андрій. - Побачу з маленьким пакетиком - відправлю назад! Зроби мені приємно, в решті решт. Повір, мені дуже хочеться витратити гроші на жінку, від якої я божеволію. Я розумію, що після сьогоднішніх подій тобі складно розслабитися, але ти хоча б постарайся.