Глава 2

Мене переповнюють та розбурхують емоції, нове, незнайоме й гостре для мене відчуття. В думках я вже не вірна своєму чоловікові, бо вся моя увага зосереджена на Андрії. Я вбираю в себе кожен його жарт, сказаний за столом, кожен його погляд в мою сторону, його обережні непомітні дотики. Повітря вібрує від напруги, і я ніби намагнічуюся присутністю цього хлопця. Скоро до мене, мабуть, почнуть липнути металеві предмети. Зате мій чоловік їсть, п'є, час від часу заглядає в свій телефон і в принципі, якби я зараз встала й пішла – він би навіть не помітив.

- Ти зовсім не їси? Все добре? - нахиляється до мене Андрій, і хочеться сказати «ні, все погано», але я тільки качаю головою.

- Просто немає апетиту.

- Тоді треба йти танцювати! Будемо його нагулювати! - схоплюється він. Дивиться в сторону Сашка, підтискає губи, і нарешті, звертається до нього, - Я можу запросити твою дружину на танець?

- Без проблем, - знизує той плечима. Цікаво, щоб він відповів, якби Андрій запитав «я можу забрати твою дружину назовсім?».

Я навіть встати не встигла - Андрій підхопив мене немов пушинку й поставив перед собою. Він вищий за мене майже на дві голови, ледве дотяглася, щоб обійняти за плечі.

- Поруч з тобою відчуваю себе тендітною та маленькою, - посміхаюся затерплими губами.

- Ти така і є, - однією рукою він притримує мене за талію, другою стискає мою руку, і ми тупцюємо під повільну музику біля живих виконавців.

- На жаль, це не так.

- Дурненька, - нахиляється і шепоче мені на вухо, при цьому притискаючи до себе трохи міцніше, даючи мені можливість обалдіти від аромату його парфумів. Подобається ... мені дуже-дуже подобається, як він пахне. Такому впевненому в собі чоловікові дуже підходить цей букет, він підкреслює його мужність, природну силу та трохи додає брутальності. Не витримую, бо це вище моїх сил, піднімаюся навшпиньки, ткнувшись носом йому в шию, з шумом втягуючи його запах. І нехай думає про мене що хоче. Один раз я вже шокувала його, поцілувавши в губи, тепер навряд чи він здивується. Але тим не менш, Андрій на хвилину завмирає, знову шепочучи мені на вухо:

- Ти навіть не уявляєш, як мені дико хочеться тебе поцілувати. У всіх на очах, навіть на очах у твого придурка чоловіка, а потім дати йому в морду за те, що не цінує, таку жінку, як ти.

- Звідки ти знаєш, яка я? У мене купа недоліків та комплексів, - намагаюся, як завжди, заперечувати, коли мені роблять компліменти і ледь дихаю від пронизуючого мене відчуття «бажання забороненого поцілунку».

- Сонечко, недоліки є у всіх, у мене вони теж є, але у мене досить досвідчений погляд, тому я можу відрізнити скарб від підробки.

- Стільки компліментів за один вечір.

- І це то я тільки почав. Так що, мені можна буде тебе поцілувати?

Коліна, звичайно, у мене підігнулися від цього рішучого настрою.

- Тоді тобі доведеться кинути палити, - намагаюся пожартувати, вражена своїм бажанням погодитися на цей поцілунок.

- Що на краще, - посміхається Андрій, вивчаючи мене пильним поглядом.

- Я заміжня, - знайшла в моєму випадку найбільш ідіотську відмовку.

- Тільки щось я не бачу тут твого чоловіка. Хлопець, який прийшов з тобою, хто завгодно, але тільки не чоловік, пробач, що говорю неприємну правду. Він батько твоєї дитини, людина, з якою ти живеш під одним дахом, ваші відносини скріплені юридично, але особисто у мене уявлення про чоловіка кардинально інші.

- Все складно, - зітхаючи, відводжу погляд.

- Ага, так часто кажуть, коли заплуталися. Не хочеш вийти на свіже повітря? Він не помітить, а якщо помітить уваги не зверне. Хоча я на його місці вже давно надраяв мені рило, бо моя увага до тебе аж надто очевидна. Підемо, поговоримо. Я відчуваю, тобі це потрібно.

Він настільки впевнений в собі, поряд з ним відчуваєш таку дивовижну захищеність, що за спиною мимоволі розгортаються крила і душі хочеться співати ... для нього. Ми не крадемося і не збігаємо через кухню, ми спокійно виходимо з ресторану та повертаємо в невеликий затишний скверик з симпатичними лавками у вигляді музичних інструментів.

- Ліно, я не можу не запитати. Як довго ти будеш терпіти дискомфорт у ваших стосунках? Адже терпіння одного разу лопне і буде тільки гірше в плані емоцій. Ти його кохаєш тому так мучиш себе?

- Мова вже не про любов, вона згасла, здалася, - навіть одкровення мені дається легко поруч з цим чоловіком. Як таке може бути, адже ми майже не знаємо один одного?

- Тоді що? Я не розумію.

- Мені страшно. У мене немає грошей, тільки допомога на дитину, ніде жити, якщо я раптом піду. До батьків повернутися я не зможу, тому що вони не підтримають мого рішення, друзям теж тягарем ставати не хочу. Єгорка занадто маленький, щоб віддати його в садок, роботи у мене немає і як жити. Замкнене коло.

- Людина, звичайно, така істота, яка звикає до всього. Можна навіть звикнути до того, що тобі плюють у відкриту душу і шукати хороше там, де його шукати не варто. Але це все одно що дати себе розтоптати, зрадити себе та свого сина. Вже краще вибухнути та знайти вихід. Він є. Так, спочатку буде непросто, але у тебе є такі чудові подруги. І у тебе є я, - зупинившись, рішуче пригортає мене до себе, - Переїжджай до мене.

- А ... що ... як ... - починаю заїкатися, розгублено сторопівши до крайнього ступеня. Оце заявочки!

- Так, між нами немає стосунків, але ж вони можуть початися. Я ж симпатичний тобі хоч трішечки? Я буду піклуватися про вас. Можна спробувати почати зустрічатися живучи разом. Квапити та примушувати до сексу, вимагаючи подяки я не збираюся, не така я людина. Якщо не вийде, діло таке, це життя. Але я допоможу тобі влаштуватися і буду підтримувати в будь-якому випадку, тому що ти мені дуже подобаєшся, Ліно.

І поки я в шоці ляскаю очима, Андрій нахиляється до мене і обережно цілує одними губами, ніби пішов у розвідку. …Боже, як же я скучила за такою ніжністю!!! Як же несамовито я бажаю пристрасного поцілунку з цим хлопцем! Несміливо відповідаю, притулившись до нього сильніше і з м'яким стогоном зустрічаю його язик, який ковзнув до мого рота. ... Навколо більше не існує нічого, місто зі своєю метушнею та звуками зникло за пеленою. Тут, в цьому лихолітті тільки ми, поглинені поцілунком. І чим довше ми цілуємося, тим більше відчуваємо жадібності, не в силах припинити. Я не хочу зупинятися! І він схоже теж. Обхопивши широкими теплими долонями моє обличчя, Андрій цілує мене зі справжнісіньким захватом! З насолодою пестячись язиками, ми немов п'ємо душі один одного. Ні, мені не соромно, після чотирьох місяців зрад мого чоловіка я заслужила, щоб мене так цілували. Після пролитих сліз тепер я хочу потонути в ніжності.