Час минає невпинно, він біжить швидше нас,
Повсякденні проблеми накривали, мов хвилі,
Та чомусь ці проблеми оминули всіх вас,
А мені - поховали всі мрії в могилі.
Все солодке дитинство було з присмаком перцю,
Бо почав розуміти ще змалку,
Що короткий мій вік, що не витрима серце,
І яку я залишу вам згадку?
Моє тіло тяжіло, опускалися руки,
Шлях тернистий і кроку ступить не давав,
Ще й хвороба нахабна подвоїла муки,
Я в молитвах про щастя, погляд в небо звертав.
Я стояв на краю, поміж пеклом та раєм,
До останніх же сил не здавався,
Бо надія живе, доки ми не вмираєм,
Я - живий, а тому і не здався!
Відредаговано: 18.10.2022