Глава 13. Таємний інвестор

Через кілька хвилин четвірка вже з комфортом влаштувалася в затіненій літній альтанці біля самого берега моря. Навколо пахли яскраві південні квіти, а лагідний морський бриз приємно охолоджував після полуденної спеки. Слуга швидко приніс їм глечик із прохолодним цитрусовим соком і чотири кришталеві келихи.

Щоправда, на цьому комедія не закінчилася. Щойно вони сіли за столик, як Валері з абсолютно незворушним виглядом власниці посадила нещасного Кайдена просто ліворуч від себе і... знову мертвою хваткою вчепилася в його багатостраждальне зап'ястя. Великий смарагдоволосий маг Вежі лише приречено зітхнув, закотивши рожеві очі до квітучої стелі альтанки. Його харизма офіційно капітулювала перед цією божевільною південкою, а Олівер, навпаки, лише тихо хмикнув, відпиваючи ковток соку.

Мінсу зробила паузу, насолоджуючись прохолодним напоєм, а потім відсунула келих і одразу перейшла до справи.

— Отже, Валері, перейдемо до наших закритих переговорів, — серйозно почала дівчина, нахилившись трохи вперед. — Нашому... підприємству в найкоротші терміни необхідні регулярні й дуже великі поставки якісної бавовни, щільної вовни, льону, а також насіння найбільш морозостійких культур овочів і зерна, які тільки є на ваших складах. Обсяги зростатимуть щомісяця.

Валері, яка весь цей час захоплено слухала Мінсу, навіть забувши сильніше стиснути руку Кайдена, здивовано підняла акуратну брову.

— І це все? Просто текстиль і насіння? — у темних очах південної леді спалахнула непереборна, пекуча цікавість. — Стривай, Мінсу, але навіщо північцям стільки сировини та насіння? На ваших промерзлих скелях Бланкастеля бавовна згниє від вогкості, а насіння просто замерзне в першу ж ніч. Яка твоя мета? Що саме ти задумала з усім цим робити?

Мінсу лише переможно всміхнулася, помітивши, наскільки сильно зачепила спадкоємицю торгової імперії. Мозок сеульського маркетолога працював бездоганно — розкривати всі карти інвестору в першу ж хвилину було не можна.

— А ось це поки що має залишитися найсуворішою таємницею, — змовницьки знизивши голос, відповіла Мінсу. — Ідея шалено цікава й революційна. Прямо зараз я пропоную тобі особисту, закриту співпрацю. Так, у мене поки немає готових зразків, але я впевнена у своєму плані на всі сто відсотків.

З цими словами Мінсу впевнено запустила руку під плащ і дістала звідти акуратну стопку аркушів паперу, яку встигла підготувати й забрати із собою ще в кабінеті Олівера. Вона віялом розклала їх на столі прямо перед південною леді.

Валері завмерла, переводячи погляд на папери. На аркушах щільним, упевненим почерком Мінсу була чітко розписана сама бізнес-ідея, прикріплені детальні ескізи готового одягу стандартних розмірів і навіть накидані докладні дизайни майбутніх магазинів. Південна спадкоємиця уважно вивчила креслення, і її обличчя виразило цілковите задоволення — перед нею був не просто задум, а готовий до реалізації проєкт.

— Це... вражає, — видихнула Валері, і в її очах спалахнув щирий вогонь комерційного азарту. — Ти продумала все до дрібниць. Клан Мірамар отримає величезну вигоду, якщо стане інвестором. Але чому Олівер сам не надіслав мені ці папери офіційно?

Мінсу хитро примружилася й похитала головою:

— Тому що, якщо вести цю справу від імені Бланкастеля, успіху нам не бачити, — хитро примружилася Мінсу й похитала головою. — Про пана герцога та його сувору Північ серед торговців ходять погані чутки. Варто пустити слух, що це його проєкт, як південні купці й столичні аристократи з принципу або зі страху відмовляться мати з нами справу. Оліверу просто перекриють усі торгові шляхи. Тому це підприємство я вестиму виключно від свого імені. Ти виступаєш як таємний інвестор і постачальник сировини, а я — як незалежна власниця. Таким чином, ми не привернемо зайвої уваги до герцога, а в разі успіху зможемо спокійно поширювати цю справу далі, по всьому континенту. Ну що, леді Валері, ти в справі?

Олівер при цих словах навіть не змінив виразу обличчя. Він так само мовчки сидів, тримаючи однією рукою келих із соком на столі, і з боку здавався абсолютно спокійним та байдужим. Але Мінсу, яка вже встигла трохи вивчити цього замкнутого чоловіка, вловила ледь помітну зміну в його погляді. Вона зрозуміла, що суворий генерал Півночі в глибині душі все-таки був трохи засмучений і зачеплений цим жорстоким, але правдивим фактом про свою репутацію.

Не перериваючи ні на секунду зорового контакту з Валері й зберігаючи цілковиту незворушність на обличчі, Мінсу повільно опустила свою долоню під стіл. Нащупавши на підлокітнику стільця велику, трохи напружену руку Олівера, вона м'яко, але міцно стиснула його пальці, безмовно передаючи йому всю свою підтримку й тепло.

Герцог ледь помітно здригнувся від цього несподіваного, прихованого від сторонніх очей дотику, але руку не прибрав, а навпаки — трохи розслабив пальці, приймаючи її безмовну турботу. Оскільки їхній жест був надійно прихований широкою стільницею, ніхто нічого не помітив, і розмова плавно покотилася далі.

Валері повільно відкинулася на спинку плетеного крісла, нарешті повністю послабивши хватку на втомленому зап'ясті Кайдена, і весело всміхнулася. У її темних очах спалахнув непідробний вогник азарту й глибокої поваги.

— Я не помилилася в тобі, Мінсу, — протягнула південна леді, змовницьки похитавши головою. — Ти справді, чорт забирай, дуже цікава особистість. Твоя логіка бездоганна.

— Це не відповідь на мою пропозицію, Валері, — м'яко, але твердо нагадала Мінсу, зберігаючи на обличчі цілковиту ділову незворушність, поки її долоня під столом продовжувала міцно й надійно стискати пальці Олівера.

Валері хитро примружилася, нахилилася трохи ближче до столу й жартівливо фиркнула:

— А якщо я запропоную тобі інші умови? Навіщо тобі здався цей похмурий телепень Бланкастель із його вічними північними проблемами та поганою славою? Переходь під моє крило! Торговий дім Мірамар забезпечить тебе такими ресурсами, про які на Півночі навіть мріяти не сміють. Ми з твоїм розумом перевернемо цей континент. Ну що, згодна?