Розділ 5. Стратегічний план Лі Мінсу

Усе та ж затишна кімната готелю, як і раніше, була залита яскравим ранковим світлом. Чоловік та дівчина сиділи один навпроти одного за дерев'яним столиком. Маг мирно та абсолютно незворушно попивав свій чай, тоді як Мінсу дивилася на нього круглими від подиву очима, намертво затиснувши в руці недоїдений сендвіч.

В її голові зараз відбувався потужний аналітичний штурм. Дівчина чудово розуміла: у цьому божевільному фентезійному світі вона не має абсолютно нікого, а всі її вчорашні спроби знайти роботу і прилаштувати сеульський диплом маркетолога з тріском провалилися. Єдиний реальний спосіб банально вижити — це прийняти пропозицію і піти за цим зеленоголовим чоловіком.

Але! Її професійний маркетинговий мозок уже встиг вибудувати геніальний довгостроковий план на кілька кроків уперед.

«Так, — гарячково міркувала Мінсу, примружившись. — Оскільки виходу немає, я поїду на цю чортову Північ. Але в майбутньому... у майбутньому я обов'язково використаю всі свої навички просування, закохаю в себе цього Кайдена і одружу його на собі! А одразу після весілля ми переїдемо ближче до океану, і він до кінця життя наколдовуватиме мені безкоштовну їжу просто на узбережжі. Я нарешті отримаю свою заслужену відпустку на пляжі, про яку так довго мріяла!»

Від такої сліпучої та прибуткової перспективи у Мінсу прямо за столом мивоволі потекли слинки. Вона солодко заплющила очі, вже подумки приміряючи сонцезахисні окуляри десь на лазурному південному березі. За хвилину дівчина нарешті оговталася, прогнала пляжні фантазії і різко повернулася в реальність. Професійна настороженість маркетолога одразу взяла гору: Мінсу раптово збагнула, що зовсім не розуміє, навіщо вона — звичайна чужоземка без шеляга в кишені — знадобилася такому могутньому магу.

— Знаєш, мені от дуже цікаво, навіщо я тобі взагалі потрібна? — підозріло примружилася Мінсу, уважно розглядаючи співрозмовника. — Від мене тут немає абсолютно ніякої користі. Я не вмію чаклувати, не знаю місцевих законів... Усе це виглядає надто дивно.

Кайден неквапливо поставив порцелянову чашку на стіл і подивився прямо дівчині в oчі. У його рожевих зіницях промайнув щирий, глибокий інтерес.

— Ти мені просто цікава, — м'яко відповів маг. — Від твого тіла виходить дуже цікава, рідкісна золота аура. Мені б хотілося спостерігати за нею трохи довше.

Мінсу зщулилася на стільці, ще міцніше перехопивши свій сендвіч, і видала перше, що спало їй на думку:

— Пустиш мене на магічні досліди?

— А що? Ти подаєш мені вельми непогані ідеї, — єхидно посміхнувся Кайден, явно насолоджуючись її панікою.

Мінсу закотила очі так сильно, що мало не побачила власний мозок. Вона демонстративно швирнула на стіл серветку і, ні краплі не злякавшись, тицьнула в мага пальцем:

— Чуєш, великий чарівнику, навіть не думай! Моє м'ясо надто жорстке від сеульських стресів, а в крові стільки кофеїну, що твої пробірки просто вибухнуть. Так що досліди скасовуються. Будемо співпрацювати на взаємовигідних умовах. Ти мені — їжу та безпеку, я тобі — так і бути, свою компанію та сяючу ауру. Іде розмова?

Кайден спочатку здивовано кліпнув очима від такої нахабності, а потім знову весело розсміявся, протягуючи їй долоню для рукостискання. Його шалено радувало, що ця дівчина не tremтіла перед його силою, не вдавала з себе манірну леді, а спілкувалася з ним легко і на рівних, як старий добрий друг.

— Іде розмова, маркетологу Мінсу. По руках! — хмикнув маг. — Обіцяю годувати тебе найкращими сендвічами імперії. Ну що, тоді доїдай свій стратегічний сніданок, і вирушаємо. Дорога на Північ буде довгою, а Олівер дуже не любить, коли я затримуюся.

— А хто такий цей Олівер? — поцікавилася Мінсу, доїдаючи останній шматочок.

— О-о-о, скоро я тебе з ним познайомлю, — Кайден дражнить посміхнувся, відставивши чашку. — Дуже милий хлопець, тобі він явно сподобається.

Маг вимовив це з якоюсь абсолютно незрозумілою, підозрілою інтонацією. Дівчина так і не змогла розшифрувати цей тон, але інтуїція маркетолога підказувала, що тут явно криється якийсь каверза.

— Але для початку, — Кайден критично окинув поглядом її пом'яту сеульську спідницю, пильний офісний піджак та поношені кеди, — тебе треба вдягти у щось нормальне. Інакше ти околієш на першій же північній заставі.

Чоловік підвівся зі стільця і плавно виставив руки в напрямку Мінсу.

— Аура Панно, — тихо промовив маг.

Несподівано дівчину щільним кільцем оточило приголомшливе смарагдово-зелене сяйво. Мінсу злякано заплющила очі, відчувши, як її звичний земний одяг буквально розчиняється в повітрі, а на його місце лягає щільна, міцна та дорога тканина. Чарівні іскри весело кружляли навколо неї, зігріваючи приємним магічним теплом.

Коли сяйво нарешті вщухло, Мінсу обережно розплющила очі і відразу кинулася до великого дзеркала біля шафи. Її щелепа вчергове за цей ранок була готова з гуркотом зустрітися з підлогою.

Замість затишного сірого офісного костюма на ній красувався неймовірний приталений жилет-корсет із м'якої чорної шкіри, прикрашений срібними пряжками та тонкими ремінцями, що ідеально підкреслювали її фігуру. Під жилетом була одягнена шовкова сорочка глибокого грифельно-сірого кольору з довгими рукавами, а ноги облягали щільні шкіряні штани, заправлені у високі, ідеально наблищені глянцеві чоботи до колін. На плечах Мінсу важкими складками лежав розкішний північно-синій дорожній плащ, по краях якого срібними нитками була виведена витончена захисна вишивка зі стародавніх рун. Вбрання не тільки сиділо на ній як влите, а й зберігало її улюблений строгий, зібраний «офисний» стиль. Тільки тепер вона виглядала як елітний спецагент фентезі-світу, готовий до будь-яких небезпек.

— Ого... — Мінсу захоплено покрутилася перед дзеркалом, поправляючи розпатлане каштане каре. — Слухай, а твоя магія — це реально корисна штука! У Сеулі я б за такий пригодницький лук відвалила цілі статки.

— Радий, що тобі подобається, леді маркетологу, — весело усміхнувся Кайден, вішаючи на пояс свою магічну кулю. — Ну що, контракт «їжа в обмін на ауру» укладено, вбрання готове. Час у дорогу!