— 54.

Елдран повернувся до своїх покоїв і одразу попрямував до шухляди письмового столу. Він висунув її, відкинув убік кілька документів і дістав невеликий полотняний згорток. Усередині лежали висушені пелюстки місячного шафрану – бліді, майже сріблясті, з тонкими прожилками, які ледь помітно мерехтіли в темряві.

Слова Лоєн знову прозвучали в пам'яті.

“Місячний шафран має властивість тимчасово змінювати магічне поле навколо джерела магії!”

Елдран не знав, чи спрацює це. Не знав навіть, чи можна давати його зараз, коли магічна лихоманка вже встигла проникнути в магічне ядро.

Але якщо вона мала рацію, втрачати час вони не могли. Він стиснув згорток у долоні й вийшов із кімнати.

До крила цілителів Елдран дістався швидко. Ще здалеку почув приглушені голоси та гул магії. Коли відчинив двері палати, перед ним постала картина, від якої мимоволі напружилися плечі. Його племінниця лежала на ліжку, бліда, майже нерухома. Магічні нитки навколо її тіла то спалахували, то згасали, а під шкірою раз у раз пробігали темні тіні. Молодшмй брат здавалось взагалі не дихав, слідкуючи за донькою. 

Наорі стояла біля узголів'я.

Вона вже вкотре проводила долонями над тілом дівчини, витягуючи назовні тонкі напівпрозорі волокна. Паразити чіплялися за магічне ядро, немов не бажали відпускати його, і щоразу, коли Наорі намагалася відірвати їх, кілька інших одразу впивалися глибше.

Флейліса стояла з іншого боку ліжка, підтримуючи захисне поле.

— Ще раз, — коротко сказала вона.

Наорі кивнула. Магія згустилася в її пальцях.

— Відходь від ядра… — прошепотіла вона, зосереджуючись. — Давай. Відривайся…

Темна нитка здригнулася, почала відділятися, але в ту саму мить дівчина на ліжку різко вигнулася. Флейліса одразу посилила щит.

— Обережно!

Наорі відступила. Паразит знову зник усередині магічного ядра.

— Вони не дають себе витягнути, — крізь зуби промовила Наорі. — Щойно я відриваю один, інші закріплюються ще сильніше.

— Я бачу.

— Якщо вони дістануться до життєвої енергії…

Флейліса не договорила. Елдран підійшов до ліжка.

— Це може допомогти?

Обидві жінки одночасно повернулися до нього. Він розгорнув полотняний згорток.

— Не знаю, чи це спрацює. Але Лоєн сказала, що місячний шафран може допомогти.

Флейліса завмерла. Її погляд миттєво перемістився на сріблясті пелюстки.

— Місячний шафран?

— Так.

— Дай сюди.

Елдран передав їй згорток. Флейліса навіть не стала розглядати рослину довше кількох секунд.

— Це воно.

Наорі здивовано глянула на неї.

— Ти впевнена?

— Абсолютно.

Флейліса швидко розгорнула пелюстки на долоні.

— Я весь цей час думала, що нам потрібна речовина, яка зможе відокремити паразита від магічного ядра, не пошкодивши саме ядро.

Вона підняла очі на Елдрана.

— Місячний шафран робить саме це.

Елдран відчув, як напруга в грудях трохи послабилася.

— Тоді використаємо його.

— Не поспішай.

Флейліса вже перебирала пелюстки.

— Його не можна просто дати їй з'їсти. Спочатку потрібно правильно підготувати. Якщо концентрація буде надто високою, шафран почне витягувати не лише паразитів.

— А що ще?

Флейліса подивилася на дівчину.

— Магію. Місячний шафран має властивість не лише тимчасово змінювати магічне поле навколо джерела магії. Його властивості безгранні. 

На мить у палаті запанувала тиша. Наорі першою порушила її:

— Тоді нам потрібно діяти дуже точно.

Флейліса кивнула.

— Саме тому я й кажу, що це вирішення проблеми.

Елдран глянув на племінницю. Її дихання залишалося слабким, а темні нитки під шкірою продовжували ворушитися. Але тепер у них уперше з'явилося не припущення. А шанс. І чомусь саме в цю мить Елдран згадав Лоєн.

Її впертість. Її впевненість, коли вона порадила використати місячний шафран. І те, що вона навіть не уявляла, наскільки важливою могла виявитися ця проста порада. Чи ж навпаки, не проста порада. 

Флейліса обережно поклала кілька пелюсток місячного шафрану в невелику срібну чашу й розтерла їх кінчиками пальців. Сухі пелюстки майже одразу перетворилися на тонкий сріблястий пил.

— Наорі, спробуй тримати поле стабільним. Я зміню його лише на кілька секунд.

Наорі кивнула й знову схилилася над Селвірою. Її магія огорнула дівчинку тонкою сіткою, не дозволяючи паразиту втекти глибше в ядро. Флейліса піднесла чашу до грудей і заплющила очі. Сріблястий пил здійнявся в повітря. Він не торкнувся Селвіри, натомість розчинився навколо неї, утворюючи ледь помітне мерехтливе поле. Повітря в палаті змінилося. Елдран відчув це навіть без цілительського дару – магія навколо джерела Селвіри стала іншою.