— 47.

Елдран обернувся. Сільт буквально бігла до нього. Срібне волосся розсипалося по плечах, халат розстібнувся біля коміра, а сама вона так важко дихала, ніби щойно подолала не кілька десятків кроків, а половину королівства.

— Леді Вальден?

Вона спробувала щось сказати, але лише вдихнула повітря.

— Льодяник...

Елдран насупився.

— Що з ним?

— Я... знайшла... — вона зігнулася, впершись руками в коліна, намагаючись віддихатися. — Звіт... короткий... готовий...

— Сільт, дихай.

— Я дихаю!

— Не схоже. Важко зрозуміти щось коли ви говорите набір слів. 

Вона обурено глянула на нього, але сперечатися не стала. Ще раз глибоко вдихнула, випросталася й одразу знову заговорила так швидко, що Елдран ледве встигав за словами.

— Льодяник справді є джерелом магічної лихоманки. Усередині нього виявлено паразитичну структуру, дуже тонку, майже прозору, звичайною магією її не побачити, вона перебуває в неактивному стані, але реагує на сильне магічне поле...

— Яке саме?

— Магічне ядро. Сформоване ядро дорослого мага. Чим вища концентрація магії, тим швидше паразит активується. Він буквально вплітається в магічні канали й починає живитися енергією ядра. Зїдаючи його повністю, паразит вмирає.

Елдран завмер.

— А діти?

Сільт на мить замовкла.

— Не хворіють.

— Чому?

— Бо їхнє ядро ще не сформоване повністю. Паразиту нема за що зачепитися. Він потрапляє в організм, але не може почати живитися. Тому дитина залишається здоровою.

Елдран відчув, як холод повільно спускається вздовж хребта.

— Але ти сказала, що паразит живий.

— Так.

— Отже...

— Дитина може бути переносником.

Цього разу Сільт сказала це вже зовсім тихо.

— Паразит залишається в організмі в сплячому стані. А потім потрапляє до іншого організму – дорослого мага – і якщо там достатньо сильне ядро, прокидається.

Елдран різко підняв голову. У його пам'яті миттєво спалахнули чіткі два льодяники, що лежали на його столі.

Два.

Один він передав Сільт для аналізу. Другий… зник. А потім у повітрі затріскотіла магія порталу.

Простір посеред коридору здригнувся, наче невидима рука стиснула його зсередини. Виникла вертикальна тріщина блакитного світла, крізь яку вдарив різкий порив вітру. Елдран уже рушив до неї, коли портал розчинився повністю, і з нього майже випав Роніар.

На руках у нього лежала Селвіра.

Бліда настільки, що її обличчя здавалося майже прозорим. Голова безсило звисала на плечі батька, темне волосся розсипалося по його руці, а губи втратили звичний рожевий відтінок. Навіть здалеку Елдран побачив, як важко вона дихає.

На мить він просто застиг.

— Селвіра...

Роніар ледь устояв на ногах після переходу.

— Я знайшов її кімнаті. Вона сказала, що їй жарко, а потім… — Його голос урвався. Елдран уже був поруч. Він торкнувся щоки дівчинки – шкіра палала.

— Що вона зробила?

Роніар подивився на нього так, ніби й сам боявся вимовити відповідь.

— З'їла льодяник.

За спиною Елдрана Сільт тихо втягнула повітря. Він повернувся до неї.

— Ти сказала, що паразит пристосовується.

— Так.

— І сильніше ядро означає швидший розвиток?

Сільт зблідла.

— Так, але...

Елдран більше не слухав. Він обережно забрав Селвіру з рук брата, притиснувши її до себе. Від неї йшов такий жар, що крізь одяг він відчув його майже одразу.

— До шпиталю. Негайно.

Охоронці які стояли осторонь на кінці коридору кинулися виконувати наказ, але Елдран уже повернувся до Сільт.

— Знайди пані Фаденмор.

— Ваша Величносте...

— Зараз, — гаркнув він так, що голос відбився від кам'яних стін. — Не через посильного. Знайди її й приведи до цілительської. Якщо вона десь у палаці – переверни його догори дном.

Роніар схопив його за плече.

— Елдране, що відбувається?

— Твоя донька з'їла льодяник, який заражає магів.

Роніар зблід ще сильніше.

— Що?

— І якщо її ядро справді таке сильне, паразит уже міг прокинутися.

Селвіра раптом здригнулася в його руках. Елдран завмер. Її пальці сіпнулися, а під шкірою на шиї на мить проступили тонкі чорні лінії, наче хтось провів їх невидимим чорнилом. Вони спалахнули й одразу зникли. Сільт підійшла ближче.