— 42.

Він не очікував саме такої реакції від неї. Після того вечора Наорі явно уникала його, хоча Елдран чудово розумів причину. Вони тоді прямували до її кімнати, і все вже було вирішено без жодних слів. Вона сама тягнула його за собою, сама провокувала, сама дивилася тим особливим поглядом, який він надто добре знав. Ще кілька хвилин  і вони опинилися б у її ліжку.

А потім він раптом зупинився. Не тому, що більше не хотів її. Точніше після зустрічі з Лоєн більше й справді не хотів. І саме це й було проблемою.

Його голова була зайнята зовсім іншим. Лоєн, її дивна реакція, слова Наорі про червону нитку в її серці, незрозумілий зв'язок, який не давав йому спокою. Він не хотів тягнути Наорі в цей клубок власних думок, а ще менше хотів прокинутися наступного ранку й зрозуміти, що скористався близькістю лише для того, щоб заглушити те, що відбувалося в його голові.

Тому він відправив її до кімнати саму. Для Наорі це, очевидно, стало майже особистою образою. І тепер, щойно вони залишилися вдвох, вона вирішила більше не чекати пояснень.

Елдран лише встиг зачинити двері, як Наорі опинилася поруч. Вона схопила його за комір, різко потягнула на себе й поцілувала. Без попередження, без жодного запитання, з тією впевненістю, яка завжди була їй властива.

Елдран завмер лише на секунду. Потім, замість того щоб відповісти, відвернув голову.

Її губи ковзнули по кутику його рота. Наорі повільно відпустила комір і зробила крок назад. На обличчі ще залишалася звична зухвала усмішка, але в очах уже промайнуло роздратування.

— Отже, ти закохався?

— Це виключено!

— Справді? — Вона схрестила руки на грудях і уважно подивилася на нього. — Тоді поясни мені, що це було.

— Нічого.

— Нічого? — Наорі недовірливо пирхнула. — Ти відмовив мені, відправив саму до кімнати, а наступного дня провів половину дня біля стайні, спостерігаючи за іншою жінкою. І після цього називаєш це “нічого”?

— Я спостерігав не за нею.

— Авжеж. Ти просто дуже зацікавився парканом біля її коня.

Елдран ледь помітно всміхнувся.

— Не перебільшуй.

— Я бачила, як ти дивився на неї.

— Це не те.

— А що тоді?

Він не відповів одразу. Наорі зробила кілька кроків кімнатою, а потім зупинилася навпроти нього.

— Хочеш сказати, тебе не хвилювало, сяде вона на того коня чи ні?

— Мене хвилювало, щоб вона не постраждала.

— Ти король, Елдране. Тобі щодня доводиться думати про те, щоб хтось не постраждав. Але сьогодні я бачила, як ти стежив за кожним її рухом.

Він насупився.

— Вона могла впасти.

— І ти б її зловив?

— Якщо знадобилося б.

Наорі на мить замовкла.

— Ось саме.

— Що саме?

— Ти навіть не заперечуєш.

Елдран потер перенісся.

— Наорі, ти шукаєш те, чого немає.

— Ні. Я шукаю те, чого ти сам не хочеш бачити.

Вона підійшла ближче, цього разу не торкаючись його.

— Ти думаєш про неї.

— Ні!

— Думаєш.

— Не так, як ти собі уявляєш.

— А як?

Елдран відвів погляд.

Цього разу Наорі не стала його дотискати одразу. Вона кілька секунд мовчки спостерігала за ним, і поступово її роздратування змінилося зацікавленістю.

— Ти щось дізнався?

Він подивився на неї.

— Чому ти питаєш?

— За цей час що я тебе знаю, я зрозуміла – коли справа стосується звичайної жінки, ти не починаєш ходити з таким обличчям, наче намагаєшся розгадати державну змову.

— Можливо, цього разу це і є державна змова.

Наорі примружилася.

— Лоєн?

Елдран промовчав. І цього разу мовчання було відповіддю.

— Я так і знала.

— Ти нічого не знаєш.

— Тоді скажи мені.

— Не можу.

— Не хочеш.

— Поки що – ні.

Наорі зітхнула й відвернулася. Вона все ще була ображена, але тепер розуміла, що справа не просто в іншій жінці. Елдран щось приховував, і це щось було набагато серйознішим за звичайне захоплення претенденткою.

— Гаразд, — нарешті сказала вона. — Не хочеш говорити – не говори.

Вона рушила до дверей, але біля самого виходу зупинилася.

— Тільки запам'ятай одне, Елдране. — Він підняв очі. — Якщо ти справді починаєш щось до неї відчувати, не намагайся переконати себе, що цього немає. Бо саме так ти виглядаєш безглуздо. Король не може дозволити собі таку розкіш як безглуздство! Я тут залишилася лікувати хворих, не тому що я добра душа, яка хоче всіх врятувати в королівстві.