— 38.

— З нею все гаразд.

Елдран підняв погляд від паперівй гляну на цілительку, яка увірвалася до його кабінету.

— Все?

— Все! Ти очікував список хвороб? — Флейліса підняла брову, схрестивши руки на грудях. — Можу написати, що пацієнтка здорова, жива, при свідомості й дуже обурена тим, що її змусили пройти огляд.

Елдран відкинувся на спинку крісла.

— А таке, як зв’язок істинної пари, цілителька може розгледіти?

Флейліса кілька секунд мовчки дивилася на нього, а потім повільно похитала головою.

— Елдране, не перебільшуй мої можливості. Я взагалі опинилася у твоєму палаці тільки через те, що особисто з тобою знайома. Таке, як істинний зв’язок, жодна цілительська магія тобі не визначить.

— Наорі бачила.

— Бо вона лялькарка, звісно, вона там бачила… — Флейліса недбало махнула рукою, але раптом завмерла. Її очі округлилися. — Стоп. Тобто у твоєї претендентки є істинна пара?

Елдран потер перенісся, ніби сама ця розмова вже починала боліти.

— Так.

— А вона про це знає?

— Я не знаю, — фиркнув він.

Флейліса недовірливо примружилася.

— І ти замість того, щоб запитати її, вирішив мучити себе здогадками?

— Я король. Не можу ходити за кожною претенденткою й розпитувати її про особисте життя.

— Можеш. Особливо якщо ця претендентка змушує тебе зранку викликати мене, а потім ти стоїш тут і допитуєшся, чи не видно в неї істинного зв’язку.

Елдран кинув на неї холодний погляд.

Флейліса лише усміхнулася.

— Що? Я кажу очевидне.

Він замовк, дивлячись кудись поверх її плеча. Перед очима знову виникла Лоєн. Її бліде обличчя, коли їй стало погано. Її впертий погляд. Її голос. І ця проклята червона нитка, про яку сказала Наорі.

— А якщо вона підтвердить? — тихо запитав він.

Флейліса на мить перестала всміхатися.

— Тоді що?

— Якщо в неї справді є хтось.

— Ти справді мале хлопчисько, а не король.

Елдран повільно перевів на неї погляд.

— Обережніше.

— А що ти мені зробиш? Накажеш вислати єдину цілительку, яка не боїться сказати тобі правду? — Флейліса усміхнулася. — Якщо в неї є коханий, то тобі, як і належить королю, не варто її тримати біля себе лише через власну цікавість.

— Вона не моя.

— Ось бачиш. Уже краще.

— Вона одна з претенденток.

— Саме тому й питаю: чому тебе так хвилює, хто її істинна пара?

Елдран нічого не відповів.

Флейліса уважно подивилася на нього, а потім тихо засміялася.

— О ні…

— Що?

— Ти влип.

— Не вигадуй.

— Я ще нічого не сказала.

— Але подумала.

— І дуже голосно.

Елдран насупився, а Флейліса забрала зі столу свої записи.

— Лоєн здорова. Їй потрібен спокій, нормальний сон і менше стресу. А якщо хочеш дізнатися, чи знає вона про свій істинний зв’язок, зроби щось неймовірне для людини твого становища.

— Що саме?

Флейліса вже рушила до дверей.

— Запитай її.

Елдран повільно підняв на неї погляд.

— Вона не сказала, що в неї хтось є.

— Але й не сказала, що нікого немає.

— Я не збираюся допитувати жінку про її особисте життя.

Флейліса пирхнула й влаштувалася зручніше у кріслі навпроти його столу, сівши без дозволу.

— Ти щойно наказав провести їй повний огляд, тримаєш її під охороною у власних покоях, а тепер раптом вирішив, що не хочеш втручатися в її особисте життя?

— Це різні речі.

— Звісно, — протягнула вона з такою усмішкою, що Елдран одразу зрозумів: вона не повірила жодному його слову.

Він відкинувся на спинку крісла й потер перенісся. Ранок і без того почався кепсько. А тепер ще й ця розмова.

— Мені потрібно зрозуміти, хто вона.

— Тоді запитай її.

— Вона може збрехати.

— А ти, звісно, очікуєш, що я випишу тобі рецепт на правду? — Флейліса схилила голову набік. — Елдране, ти король. У тебе є допити, шпигуни, архіви, маги, охорона і ціла купа людей, які отримують платню саме за те, щоб знаходити відповіді. Не змушуй мене робити за них їхню роботу. Платиш мені ти небагато.

На його губах ледь помітно сіпнулася усмішка.