Я оголошую війну тиші

Частина I. Громадянин проти Всесвіту. Вірш 7. Моє серце оголосили поза законом

I. Надзвичайний стан у грудній клітці

ГЕЙ!

ГРОМАДЯНИ!

ТРЕВОГА!

У МЕНЕ
       В ГРУДЯХ
            СТАЛАСЯ
                РЕВОЛЮЦІЯ!

Без дозволу!

Без погодження!

Без попередження
       місцевої
            адміністрації!

Моє серце
       порушило
            громадський
                спокій!

Відмовилось
       битися
            за графіком!

Викинуло
       на смітник
            інструкцію

з безпечного
       використання
            почуттів!

І заявило:

— ДОСИТЬ!

Я НЕ ХОЧУ
       ПРАЦЮВАТИ
            НАСОСОМ!

Я ХОЧУ
       БУТИ
            ВСЕСВІТОМ!

О шостій
       ранку

до мене
       постукали.

Гучно!

Офіційно!

Так,
       як стукають

лише
       правоохоронці,

податкові
       інспектори

та колишні
       кохані,

коли
       знаходять
            твоє
                нове щастя.

— ВІДЧИНЯЙТЕ!

ПОЛІЦІЯ
       ЕМОЦІЙНОЇ
            БЕЗПЕКИ!

Я відчинив.

На порозі
       стояли
            троє.

Один
       із наручниками.

Другий
       з протоколом.

Третій —
       із довідкою,

що ніколи
       нікого
            не любив.

Його
       призначили
            головним.

II. Ордер на арешт кохання

— Громадянине!

Ваше серце
       перебуває
            в розшуку!

— За що?!

Поліцейський
       розгорнув
            папір.

І почав
       читати:

«ОБВИНУВАЧУЄТЬСЯ
       У СИСТЕМАТИЧНОМУ
            ПОРУШЕННІ
                ЕМОЦІЙНОЇ
                      СТАБІЛЬНОСТІ.

НЕЗАКОННОМУ
       ВИРОБНИЦТВІ
            НІЖНОСТІ.

КОНТРАБАНДІ
       ПОЦІЛУНКІВ.

УХИЛЕННІ
       ВІД ОБОВ'ЯЗКОВОЇ
            БАЙДУЖОСТІ.

ТА ОСОБЛИВО
       НЕБЕЗПЕЧНОМУ
            ЗЛОЧИНІ —

КОХАННІ
       БЕЗ ПОПЕРЕДНЬОЇ
            ОПЛАТИ!»

Я
       розсміявся.

— А де
       потерпілий?!

Поліцейський
       здивувався.

— Який потерпілий?

— Ну,
       якщо є злочин,

хтось же
       має бути
            постраждалим!

Він
       поправив
            кашкет.

— Постраждав
       суспільний
            порядок!

— А що
       з ним сталося?!

Поліцейський
       знітився.

— Люди
       почали
            усміхатися

без
       дозволу!

III. Міністерство нормованої ніжності

Мене
       привели
            до міністерства.

Там
       розподіляли
            кохання.

За талонами.

За категоріями.

За соціальним
       статусом.

На вході
       висів
            плакат:

«МІНІСТЕРСТВО
       НОРМОВАНОЇ
            НІЖНОСТІ».

Під ним —
       інструкція:

«ДОЗВОЛЯЄТЬСЯ:

УСМІШКА —
       ДВІ НА ДОБУ.

ОБІЙМИ —
       ЗА ПОГОДЖЕННЯМ.

ПОЦІЛУНОК —
       НЕ ДОВШЕ
            ТРЬОХ СЕКУНД.

ПРИСТРАСТЬ —
       ЛИШЕ ПІСЛЯ
            ОФІЦІЙНОЇ
                РЕЄСТРАЦІЇ.

КОХАННЯ
       ДО НЕСТЯМИ —

ЗАБОРОНЕНО
       ЯК ЗАГРОЗУ
            ПСИХОЛОГІЧНІЙ
                СТАБІЛЬНОСТІ».

Я запитав
       чиновницю:

— А якщо
       я закохаюся
            сильніше,

ніж
       дозволено?

Вона
       усміхнулася
            професійно.

— Надлишкові
       почуття

підлягають
       конфіскації.

— А якщо
       серце
            відмовиться?!

— Тоді
       його
            буде

примусово
       переведено
            на режим

«НЕЙТРАЛЬНІ
       СТОСУНКИ».

Я
       зблід.

— Господи!

Це ж
       гірше
            за смерть!

Чиновниця
       кивнула.

— Так.

Але
       зате
            безпечно.

IV. Жінка, через яку тріснув Всесвіт

А потім
       з'явилася
            вона.

Не з неба.

Не з легенди.

Не з роману,
       де всі
            обов'язково
                щасливі

на останній
       сторінці.

Вона
       просто
            увійшла
                до кімнати.

І всесвітня
       гравітація

негайно
       подала
            заяву

на звільнення!

Бо всі
       мої планети

відтепер
       оберталися
            навколо
                неї!

Її волосся
       пахло
            дощем.

Її очі
       мали
            дивну
                властивість:

коли
       вона
            дивилась
                на мене,

усі
       мої
            революції

раптом
       переставали
            здаватися
                важливими.

Я міг
       кинути
            виклик
                Богові!

Міг
       розсваритися
            з вічністю!

Міг
       довести
            до істерики
                саму смерть!




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше