Я оголошую війну тиші

Частина I. Громадянин проти Всесвіту. Вірш 5. Бог сьогодні не приймає

I. Черга до небесної канцелярії

ГЕЙ!

НЕБО!

Відчини
       свої
            золоті
                ворота!

Я прийшов
       не молитися.

Не каятись.

Не просити
       безсмертя
            зі знижкою!

Я прийшов
       із питанням,

від якого
       навіть
            вічність

подавилась
       власною
            безмежністю!

— ДЕ
       НАЧАЛЬНИК
            ЦЬОГО
                ВСЕСВІТУ?!

Бо в мене
       до нього

накопичилося
       стільки
            претензій,

що не вистачить
       жодної
            галактики

для реєстрації
       вхідної
            кореспонденції!

Перед воротами
       стояла
            черга.

Без початку.

Без кінця.

Зі старих
       пророків,

нових
       грішників,

розчарованих
       святих

і людей,
       які просто
            хотіли

побачити
       когось,

кого давно
       не було
            поруч.

Один старий
       тримав
            квиток.

Номер —
       дев'ять
            трильйонів.

Я запитав:

— Давно чекаєте?

Він відповів:

— Зі створення
       світу.

— І як?

— Та нічого.

Черга
       рухається.

Минулого
       тисячоліття

попереду
       помер
            один безсмертний.

II. Архангел із відділу звернень

Біля входу
       сидів
            архангел.

У білому
       піджаку.

З крилами,
       акуратно
            складеними

за спинкою
       офісного
            крісла.

На столі —
       комп'ютер.

Поруч —
       кавоварка.

Над головою —
       німб,

що блимав
       червоним:

«НИЗЬКИЙ
       ЗАРЯД
            СВЯТОСТІ».

— Мета візиту? —
       запитав він.

— Розмова
       з Богом.

— Попередній
       запис?

— Немає.

— Рекомендація
       від святого?

— Немає.

— Довідка
       про відсутність
            гріхів?

Я засміявся.

— Послухайте!

Якби я
       не мав
            гріхів,

навіщо
       мені
            було б

шукати
       вашого
            начальника?!

Архангел
       зітхнув.

Відкрив
       нову вкладку.

І сказав:

— На жаль...

БОГ
       СЬОГОДНІ
            НЕ ПРИЙМАЄ.

— Чому?!

— Зайнятий.

— Чим?!

— Розбирається
       з наслідками
            створення світу.

— І довго?!

Архангел
       подивився
            на годинник.

— Судячи
       з результатів...

Ще
       кілька
            вічностей.

III. Архів невиконаних молитов

Я зайшов
       до архіву.

Там лежали
       молитви.

У коробках.

На полицях.

У величезних
       шафах,

що тягнулися
       вище
            за сузір'я.

Мільярди
       паперових
            голосів.

Мільярди
       людських
            надій.

Я взяв
       першу.

«Боже,
       нехай
            мама
                одужає».

Дата —
       сто років
            тому.

Печатка:

«РОЗГЛЯНУТО».

Відповіді
       немає.

Друга:

«Поверни
       його
            живим».

Печатка:

«ПЕРЕНАПРАВЛЕНО
       ЗА НАЛЕЖНІСТЮ».

Третя:

«Зроби
       так,

щоб моя
       дитина
            ніколи
                не голодувала».

На ній
       стояло:

«НЕДОСТАТНЬО
       НЕБЕСНИХ
            РЕСУРСІВ».

Я стиснув
       кулаки.

— ГЕЙ!

Ви що,
       там
            зовсім
                здуріли?!

У вас
       безмежний
            Всесвіт!

Мільярди
       галактик!

Трильйони
       сонць!

І не вистачає
       одного
            шматка
                хліба

для дитини?!

Із темряви
       відповів
            голос:

— Хліба
       на Землі
            вистачає.

Не вистачає
       тих,

хто готовий
       поділитися.

Я завмер.

Бо вперше
       за день

не знайшов
       саркастичної
            відповіді.

IV. Ангел, який подав у відставку

У коридорі
       я зустрів
            ангела.

Він сидів
       на сходах.

Без німба.

Зі складеними
       крилами.

І курив
       зоряний
            пил.

— Чого
       сумуєш? —
            спитав я.

— Звільнився.

— З раю?!

— Так.

— Чому?!

Він
       показав
            крила.

На них
       бракувало
            пір'я.

— Я тисячу
       років

носив
       людські
            прохання.

Від землі
       до неба.

Від неба
       до землі.

Повертався
       з порожніми
            руками.

А потім
       одного дня

побачив
       стару жінку.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше