
I. Скандал космічного масштабу
ГЕЙ!
ВІЧНІСТЬ!
Чуєш?!
Не прикидайся
глухою,
стара
безсмертна
леді!
Я знаю —
ти чула
кожен
людський
крик!
Ти бачила,
як народжуються
імперії,
як падають
на коліна
королі,
як люди
обіцяють
любити
довіку,
а розходяться
ще до того,
як чай
охолів!
Ти все
пережила.
Все
перетерпіла.
Все
перемолола
на зоряний
пил.
Але сьогодні
перед тобою
стоїть
людина,
яка
не збирається
вклонятися
твоїм
мільярдам!
І я
зробив
те,
чого
не робили
ані пророки,
ані філософи,
ані воскреслі
імператори.
Я просто
плюнув
у вічність.
І вона...
ОБРАЗИЛАСЬ!
II. Вічність подає скаргу
Спочатку
здригнувся
Чумацький Шлях.
Потім
зупинились
годинники
галактик.
На Марсі
прокинувся
вулкан.
На Сатурні
злетіло
одне кільце.
А на Землі
чиновник
нарешті
підняв очі
від паперів.
Подивився
у вікно.
І вперше
за двадцять років
помітив,
що на небі
взагалі-то
є сонце!
Вічність
підвелась
із трону.
Трон був
вирізаний
із часу.
Оббитий
смертями.
Прикрашений
останнім
подихом
тисяч цивілізацій.
І сказала:
— ТИ!
Маленька
тимчасова
помилка
матерії!
Ти смієш
ображати
мене?!
Я пережила
народження
зірок!
Я пережила
загибель
богів!
Я бачила
початок
початку!
І побачу
кінець
кінця!
Я
позіхнув.
— Вражає.
А скажи...
За всі
ці мільярди
років
ти хоч раз
була
щасливою?
Вічність
завмерла.
Її обличчя
пішло
тріщинами.
І вперше
за всю
історію
вона
не знала,
що відповісти.
III. Міністерство безсмертя
Наступного дня
мене
викликали
до Міністерства
безсмертя.
На дверях
висіла табличка:
«ПРАЦЮЄМО ВІЧНО.
ПЕРЕРВА —
ЗА НЕОБХІДНОСТІ.
ПРИЙОМ ГРОМАДЯН —
ПІСЛЯ СМЕРТІ».
У коридорі
сиділи
безсмертні.
Похмурі.
Втомлені.
Зі зморшками,
довшими
за історію
людства.
Один
читав газету.
На першій
сторінці:
«КІНЕЦЬ СВІТУ
ПЕРЕНОСИТЬСЯ.
ПРИЧИНА —
НЕСТАЧА
ФІНАНСУВАННЯ».
Другий
зітхав:
— Я прожив
сто тисяч
років.
Побачив
падіння
тридцяти
цивілізацій.
Пережив
дев'яносто
два кохання.
І знаєш,
чого
хочу?
— Чого?
— Вихідного.
Хоча б
одного
нормального
понеділка!
Мене
прийняв
директор.
Він був
такий старий,
що пам'ятав
часи,
коли
слово
«вічність»
ще не мало
офіційного
перекладу.
— Громадянине!
Ви звинувачуєтесь
в образі
безмежності!
Ви поставили
під сумнів
священне
право часу
руйнувати
все,
що люди
встигають
любити!
— І що? —
запитав я.
— ВАМ ЗАГРОЖУЄ
ВІЧНЕ
УВ'ЯЗНЕННЯ!
Я розсміявся.
— Чудово!
Тобто
ви збираєтесь
карати мене
тим,
що самі
називаєте
найбільшою
нагородою?!
Директор
засмутився.
І закреслив
у протоколі
слово
«логіка».
IV. Аукціон людського часу
Одного разу
я потрапив
на аукціон.
Там продавали
час.
Не годинники.
Не календарі.
Не старовинні
хронометри.
А справжній
людський
час.
— П'ЯТЬ ХВИЛИН
ЩАСЛИВОГО
ДИТИНСТВА!
Хто більше?!
Відредаговано: 13.11.2026