Я оголошую війну тиші

Частина I. Громадянин проти Всесвіту. Вірш 3. Громадяни! Зніміть намордники з думок!

I. Міністерство дозволених думок

ГРОМАДЯНИ!

Гей!

Ви!

Зі спинами,
       зігнутими
            під вагою
                чужих переконань!

Із головами,
       де думки
            ходять строєм,

немов
       арештанти
            крізь залізний
                прохід!

Я звертаюсь
       до вас

не з проханням,

не з проповіддю,

не з черговим
       урядовим
            розпорядженням!

Я прийшов
       запитати:

— ХТО
       НАДІВ
            НА ВАШІ ДУМКИ
                НАМОРДНИКИ?!

І хто
       переконав вас,

що залізо
       на власній душі —

це останній
       писк
            цивілізації?!

У місті
       відкрили
            нове міністерство.

Величезне!

Скляне!

На сто
       поверхів
            мовчання.

На вході
       висить
            оголошення:

«МІНІСТЕРСТВО
       ДОЗВОЛЕНИХ
            ДУМОК».

Нижче —
       дрібним шрифтом:

«Думати
       самостійно

суворо
       не рекомендовано.

У випадку
       виникнення
            власної думки

негайно
       зверніться
            до спеціаліста».

І люди
       стояли
            у черзі.

З ранку.

До ночі.

З дитинства.

До смерті.

Щоб отримати
       дозвіл

на власну
       голову.

II. Інструкція з експлуатації мозку

Я зайшов
       до кабінету.

За столом
       сидів
            чиновник.

Без віку.

Без усмішки.

З обличчям,
       настільки
            офіційним,

що навіть
       дзеркало

відмовлялося
       його
            відображати

без письмового
       доручення.

Він підняв
       очі.

— Мета
       візиту?

— Хочу
       думати.

Чиновник
       зблід.

— Самостійно?!

— Так.

— Без нагляду?!

— Так.

— Без погодження?!

— Особливо
       без нього!

Він натиснув
       червону кнопку.

Завила
       сирена.

На стіні
       засвітився
            напис:

«УВАГА!

НЕСАНКЦІОНОВАНА
       РОБОТА
            МОЗКУ!»

У кабінет
       увірвалися
            охоронці.

Один
       тримав
            наручники.

Другий —
       інструкцію.

Третій —
       порожню
            голову.

Для зразка.

Мені сказали:

— Громадянине!

Ви порушуєте
       порядок!

Ваші думки
       надто
            гострі!

Вони
       можуть
            поранити
                суспільство!

Я відповів:

— Дивно.

Суспільство
       роками
            ходить

із ножем
       у власній
            спині,

але боїться
       не ножа,

а людини,
       яка
            його помітила!

III. Фабрика слухняних голів

Я бачив
       фабрику.

Там робили
       людей.

Не з глини.

Не з плоті.

Не з мрій.

Із правильно
       заповнених
            анкет.

На першому
       конвеєрі

виймали
       сумніви.

На другому —
       вирізали
            запитання.

На третьому —
       заливали
            страх

у порожнини,
       де колись
            жила
                сміливість.

А на четвертому
       ставили
            печатку:

«СХВАЛЕНО.

ДУМКИ
       НЕ ВИЯВЛЕНО.

ДО СУСПІЛЬСТВА
       ПРИДАТНИЙ».

Я запитав
       директора:

— А де
       ваш відділ
            творчості?

Він засміявся.

Так щиро,
       що ледь
            не зламав
                протез
                    совісті.

— Творчість?!

Та ви
       жартуєте!

Творчі люди
       ставлять
            запитання!

А запитання —
       це зайві
            витрати

на пояснення
       того,

чого
       ми самі
            не розуміємо!

IV. Кохання без цензури

А ввечері
       я зустрів
            її.

Вона
       сиділа
            біля вікна.

Пила чай.

Дивилася
       на місто,

що вдавало
       із себе
            живе.

— Ти знову
       воював? —
            спитала.

— Ні.

Сьогодні
       я просто
            думав.

Вона
       усміхнулась:

— Для тебе
       це небезпечніше
            за війну.

Я сів
       поруч.

І раптом
       зрозумів:

усі мої
       маніфести,

усі мої
       виклики,

усі мої
       революції

не варті
       навіть
            однієї
                її сльози.

Я взяв
       її руку.

І сказав:

— Знаєш...

Я можу
       посваритися
            з усім
                Всесвітом.

Можу
       розбити
            мовчання
                планет.

Можу
       вимагати
            справедливості
                у вічності.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше