Глава 2. Цирк якийсь, а не вечеря

Рейчел
 

З того часу, як таємничий Майкл забрав п'яну мене з клубу пройшло півтора місяця. Як саме доля звела його з моєю подругою, мені ще належало дізнатися, але мені точно не подобалося, що я повинна буду провести з ним увесь вечір.
—Я Майкл. А ти Рейчел, так?
—Так, приємно познайомитись, – намагаючись виглядати як завжди, сказала я, потискаючи йому руку. – Ти новий хлопець Чарлі? – запитала я, наче й не знала.
—Так.
—Ну, давайте вже сідати, – нагадала Чарлі.
Тепер я могла розглянути нового хлопця подруги у всій красі, не прикидаючись, що сплю. Каштанове хвилясте волосся, трохи забризкане лаком, глибокі карі очі та досить мускулисте тіло. Точно як Апполон, не буду брехати. 
Хлопці сіли на один диван, ми – напроти. Незабаром підійшов офіціант і прийняв наші замовлення. Чарлі замовила, як завжди, салат Цезар, Майкл – суп з креветками і стейк, Джейкоб – пюре з шашликом і салат, а я давно хотіла суші, тому замовила їх. На всіх ми також взяли пляшку шампанського. Поки ми чекали на їжу, я вирішила розпитати, як новоспечена парочка познайомилася. Чи не прихистив "герой" Майкл і мою подружаню під своє крило після невдалого разу в клубі. Чарлі ходила туди набагато частіше за мене, тому такий варіант я не відкидала.
—Отже, Майкл, як ви познайомилися? – запитала я саме його, бо зі свого боку Чарлі вже мені розповідала цю історію. Її новий хлопець здавався досить стриманим та серйозним, тож я сподівалася, що і відповідь його буде коротка, але зрозуміла. 
—Все просто. Чарлі обідала в цьому ресторані і попросила одного з офіціантів позвати адміністратора, я прийшов, ми побалакали трохи і домовилися про ще одну зустріч.
—Чар, так тобі він першим сподобався? – перевела я погляд на неї.
—Виходить, що так, – сором'язливо відповіла вона.
Тут до мене звернувся Джейкоб, якому, очевидно, набридло не брати участі в розмові.
—А ти, значить, вчишся разом з нею на юридичному?
—Ага, – коротко відповіла я і, для ввічливості, запитала: – А ти де вчишся?
—Вже вивчив своє. Минулого року випустився. Тепер на стажуванні у головного лікаря в хірургічному відділі.
Я кивнула і настав час для незручної паузи. Я вагалась щодо підняття нових тем, думаючи, які з них можуть стати не доречними, а інші, наче, і не планували починати розмову. Я подумки подякувала офіціанту, який з'явився менше, ніж через хвилину. Він швидко розставив тарілки, поставив пляшку шампанського, склянку води і прибори для їжі.
—А що, хтось із вас не п'є? – поцікавилася я у хлопців. Під столом мене штовхнула нога подруги, видно, їй не сподобалося, як я подала, що вона, звісно, п'є.
—Майкл не п'є, – відповів Джейкоб.
—Зрозуміла. Чим ви займаєтесь, окрім роботи? – знову запитала я тільки хлопців, бо знала Чарлі вдосталь.
—Хірургія забирає майже весь мій час, але коли знаходиться вільний – люблю вибратися на природу, пограти в баскетбол і сходити в бар з Майклом.
—Але ти ж не п'єш, – звернулася я до Майкла.
—Так і є. Я ходжу туди, щоб рятувати його, – кивнув він на друга, але при цьому його погляд затримався на мені, і хай моя прабабка перевернеться у труні, якщо його вуста не торкнулась ледь помітна усмішка.
"Як благородно" подумала я, але в голос цього, звісно, не сказала.

—А я займаюсь рестораном і автомайстернею. Іноді люблю почитати, – ну слава богу, думала, що з нього доведеться витягувати кожне слово.
—Рестораном і автомайстернею? А по професії ти хто? – запитала я. Все це виглядало так, ніби тільки я тут зацікавлена в підтриманні цієї розмови, але тут нарешті я почула і Чарлі.
—Він закінчив готельно-ресторанний бізнес і відкрив цей ресторан, а автомайстерня перейшла від батька.—відповіла вона, що, на мою думку, не дуже сподобалося її хлопцеві
Наступні півтора години ми їли і, врешті решт, спілкувалися. Бо вже зі сторони могло здатися, ніби за столом сидить не пара і їх друзі, а дівчина і її незнайомі між собою приятелі, яких вона намагається познайомити. В основному говорила подруга, згадуючи якісь наші з нею історії, а Джейкоб розповідав, як, на його думку, треба відриватися. Майкл переважно мовчав, лише іноді вставляючи зауваження, щодо розповідей товариша.  
—Я відійду ненадовго в туалет, – сказала я і, вставши з-за столу, пішла до чорних дверей праворуч від барної стійки.
Зробивши свої справи, я почала довго і ретельно мити руки. Я хотіла залишитися там якнайдовше, тому що у присутності Майкла я почувалася дивно. Так, наче я переспала з ним за спиною найліпшої подруги. Хоча такого і близько не було! Ну, принаймні, з його слів. Але він привіз мене з клубу. Я була в його квартирі. Чи повинна я розповісти про це Чарлі? Чи змінить це нашу дружбу? Думаю, що так. Чарлі дуже емоційна і може сприйняти все зовсім інакше. Коли я вже витирала руки об паперові рушники, відкрилися двері і, на мій великий подив, зайшов Джейкоб.
—Це ж жіночий туалет, хіба ні? – запитала я.
—Ага, але ми тебе вже заждалися, ось я і прийшов перевірити, – сказав він, буквально роздягаючи мене поглядом.
—Перевірити що? Чи не втопилася я в унітазі?
—Що з тобою не так? – втомлено запитав він, проводячи рукою по густому русому волоссю. – З самого початку ведеш себе якось відсторонено. Я ж не кусаюся.
—Ця фраза – найбільш ідіотська з усіх, які ти міг сказати. А я, по-твоєму, повинна на руки одразу кидатися?
—Все, зрозумів. Не така, як всі, типу.
"Ну що за придурок" подумала я, закотивши очі. Виходячи з туалету, я ще раз кинула погляд на цього недолугого Джейкоба, після чого він пішов за мною.
—Все в порядку, Рей? – запитала подруга, коли я сіла поруч. – На тобі лиця немає.
—Так, я в нормі. Трохи голова заболіла,– піднявши погляд, я помітила уважний погляд Майкла, який одразу ж спробував його приховати і перевести на свою кохану.
—Ну що, може, вже по домах? – запропонувала я.
Мені починало трохи набридати це все.
—Я якраз збиралася запропонувати прогулятися ще по вечірньому місту, – сказала Чарлі. – Як вам ідея?
І, прокляття, ми з її хлопцем сказали в один голос:
—Не дуже.
Погляди подруги та цього недоколиханого мачо пару секунд металися між нами.
Я поспішно додала:
—Кажу ж, голова болить. Я краще додому поїду.
—А як на мене, там вже холодно для прогулянки, – сказав Майкл.
Невже мерзляк, як і я? Так ми й роз'їхалися по домах. Чарлі і Майкл поїхали на машині Майкла (куди і чому, мене це зовсім не цікавило, просто для відомості), Джейкоб зник на своїй BMW з особистим водієм. Я ж просто викликала таксі і повернулася в свою затишну, улюблену квартирку. Таксі я викликала ще, поки була в туалеті, щоб мачо не встиг запропонувати підвезти, але він і не намагався.