Глава 8

12.09.2019 р. 
Наш двадцять четвертий день народження. Я набралася сміливості й подзвонила до сестри. Її голос був мені противним. 
- Алло, з днем народження, сестричко. 
- Алло, Ліно, це ти? Божечки, невже це справді ти? Я останній раз чула тебе тоді, коли.. А втім, і я тебе вітаю. Сподіваюся в тебе все добре? 
- Так, я змогла опанувати себе. Усе чудово. У мене є пропозиція. Не хочеш зустрітися? 
- Звичайно, хочу! Ми так давно не бачилися. Мені стільки потрібно тобі розповісти! 
- Гаразд, моя адреса не змінилася. Чекаю тебе о 17:30. 
- Я обов'язково приїду. До зустрічі. 
- До зустрічі. 
Ха, ця наївна дура навіть нічого не запідозрила. Що ж, це мені на руку. 
17:30 
Дзвінок у двері. Ліза справді не запізнилася. Я не встигла відчинити двері, як на мене з обіймами та поцілунками кинулася сестра. Фу, наскільки ж фальшива людина. За всі роки, що ми не бачилися, дівчина справді дуже змінилася: мімічні зморшки робили її на десять років старшою, жовті від нікотинового диму зуби вже не нагадували ту милу усмішку, що була колись, волосся вже не було таке густе і шовковисте, очі не сіяли. Здавалося, що це прийшла моя копія у старості. 
Я зробила нам кави та нарізала торт, що принесла сестра. Ми згадували наше дитинство, поїздки з батьками, ігри з Максом, перегляди серіалу з сім'ями, а потім смерть батьків, життя в тітки.. На деякий час мені стало шкода Лізу, проте ненависть перемогла. 
Я дочекалася слушного моменту, щоб підсипати снодійне в бокал з вином. Сестра одразу ж вирубалася. Що ж, це мені й потрібно. 
Я ледве дотягла її пухле тіло до своєї машини. За сорок хвилин ми були на місці. 
Ніч. Напіврозвалена покинута будівля. Страх, що мене впіймають. Виявилося, що зробити бомбу самій не так вже й важко. Я міцно зв'язала сестру, а ззаду приставила свій виріб. 
Цокотіння таймеру: 3.. 2.. 1.. Вибух! 
Солодка посмішка помсти розплилася по моєму обличчі. Який же прекрасний це вигляд. Вогонь захоплює всю будівлю. Тепер мені ніхто не заважатиме стати щасливою. Тепер я щаслива! 
На наступний день я вирішила кардинально змінити свою зовнішність: моє русяве від природи волосся набуло рудого кольору, а довжина зменшилася на 30 см. 
Я вирішила, що ця країна вже принесла все, що могла. Оскільки я достатньо заробляла, а ще й продала машину, то мала змогу перебратися в іншу країну. Мій вибір випав на Південну Корею. А чому б і ні? Мене завжди вабила східна культура, тому я знайшов час, щоб вивчити корейську мову.