Перша глава

Нарешті моя мрія здійснилася вже через кілька хвилин я буду стояти на сцені та співати свої пісні.Я ще ніколи так не хвилювалась,для мене це вперше.

Ще кілька місяців назад я була звичайна дівчина тільки те і робила що мріяла про велику сцену а зараз вже стою біля неї- я зробила великий вдих та видих і відігнала від себе хвилюючі думку.

Я поправила сукню та пішла до сцени.

Не дивлячись на те що мені вже 23, біля сцени мене ніхто крім фанатів не чекав. З хлопцем я розійшлася ще 2 роки тому і після цього сказала собі що більше не закохаюся. Для чого це кохання? Воно робить тільки боляче вбиваючи тебе з середини.

А з батьками все складніше вони з однієї сторони є але з іншої їх немає, вони не підтримали мене в співі. Пам'ятаю як приїхала до батьків щоб розповісти радісну новину що моя мрія нарешті здійснилася і через місяць в мене перший концерт. Але замість вітань почула від батька лише:
-Ти що здуріла! А зі мною порадитися забула перед тим як прийняти таке рішення. Ти взагалі думаєш що кажеш? Який концерт? Що це за робота взагалі співачка?
-Тату, але це ж моя мрія. І взагалі мені вже 23 я маю повне право вирішувати сама такі питання.
-Доросла значить? То чому ти ще з нами живеш якщо доросла? Чому ще не має своєї родини?
- До речі забула сказати я зняла квартиру і сьогодні туди переїжджаю, щоб більше не дорікав що я ще з вами живу.
-Ось і добре. Давно вже пора.

Тут до мого плеча хтось доторкнувся і я повернулася у реальність.

Переді мною стояв мій продюсер.

-З тобою все гаразд? Зараз твій вихід.-сказав Антон Сергійович.
Я кивнула:
-Так,все гаразд я лише замислилась. Мені трішки страшно це вперше коли я вийду на велику сцену.
- Не хвилюйся,все буде добре перший раз завжди страшно. Але потім ти звикнеш.
Я посміхнулася і почула що мене покликали на сцену, піднялася на неї. І справді мій страх зник як тільки я подивилася на усіх своїх фанатів.

Заграла перша пісня,потім друга і я вже забула що я чогось боялася.

***
Мій перший концерт закінчився я повернулася в гримерку дуже щаслива.
А ще я дуже втомилася, я навіть не могла подумати що це настільки важко.

В гримерку хтось постукав:
-Так, заходьте.
Зайшов Антон Сергійович:
-Я казав що все буде гаразд.
-Так, все було дуже добре. Я отримала стільки емоцій що не можу описати словами.
- Ось бачиш а ти хвилювалася. Гаразд, перевдягайся на дворі тебе чекає водій він відвезе тебе додому.
-Дякую.- сказала я та повернулася до дзеркала. Антон Сергійович вийшов, а я тільки зараз зрозуміла наскільки мені не вистачає батьківської підтримки.

***
Через пів години я вийшла на вулицю і до мене відразу під'їхав водій. Вночі Київ дуже гарний і всю дорогу я дивилася у вікно. А ще я замислилась де мені взяти стільки ваз щоб помістилися усі квіти.

Через десять хвилин ми вже під'їхали до дев'ятиповерхового будинку. Я піднялася до себе в квартиру, зняла верхній одяг все ж таки на вулиці ще дуже холодно тому що лише початок весни. Я попрямувала на кухню перше що я зроблю це вип'ю чашечку кави, а потім все інше.

***
Через годинку я вже сиділа на вікні та дивилася на нічне місто з книжкою у руках. Я дуже люблю читати але тепер моя мрія забирає багато часу і від деяких хобі довелося відмовитися.

Я трішки почитала книгу, і подивилася на годинник з жахом побачив що вже давно за північ. Вже пора лягати навіть не дивлячись на те що в мене завтра вихідний.

Я лягла на велике ліжко і вкрилася м'яким пледом дуже швидко заснула.

***
10:00
Я ледве встала з ліжка мені дуже хочеться спати. Але потрібно сходити в магазин бо в холодильнику в мене миша повісилась.

Я вдягалася і пішла в ближчий супермаркет.

Взяла все що мені потрібно і вже йшла додому як з кимось зіткнулася і всі мої пакунки впали разом зі мною.

Любі читачі це моя перша книга і я не знаю чи варто мені продовжувати писати. Я дуже прошу напишіть в коментарях свою думку чи варто мені продовжувати писати цю книгу та інші чи краще не писати ні чого?❤️