Я не Я
Почалося тоді
Кинуте на сприйнятливу глибину зерно почало проростати. «Чи я нормальний? Насправді нічого вже не можу? Як поводжуся на відділенні?» З’явився дивний страх. Перед собою. Перед людьми. Відчуття заплутаності. Не вірив сам собі. Перевіряв все по кілька разів – ніколи не був впевнений. Здавалося мені, що мене переслідують, що слідкують за кожним моїм кроком. Почав приймати ліки, до яких мав легкий доступ. Реланіум, еленіум – щоразу дози більші і більші. Так, це був початок. Так власне і почалося. Потім все здавалося минуло, аби вибухнути із подвійною силою. Хотіли знати як це все почалося, лікарю. Тож знаєте навіть – де. Відділення гематології – це там. Знаю, що наступне ваше питання, буде : чому порізав вени. Відповім вам лікарю і на це. Не маю вже нічого до приховування. Це буде дуже гірка правда, лікарю. Прошу про кілька днів… Точніше чотири дні, добре?
#3716 в Сучасна проза
#2180 в Детектив/Трилер
#754 в Трилер
Відредаговано: 13.12.2021
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
