8.3

— Перше: грайте зі мною у відкриту. Якщо ви щось задумали щодо мене, я почую це від вас, а не натраплю випадково на труп вашого найманця в придорожній канаві. Усі ваші колишні ігри з Ейлін більше не повинні повторитися. Я вам не піддослідний кролик, ваша світлосте, тож і поводьтеся зі мною відповідно.

Сайрен крутив у пальцях власну чашку, не п'ючи.

— Приймаю. З однією поправкою: деякі рішення доводиться ухвалювати швидше, ніж я встигну вас знайти й переконати. Якщо на замок нападуть, я не питатиму вашої згоди, куди вас сховати.

— Напад — то надзвичайний випадок, не таємний план, тут згодна. Ховайте куди треба. У решті ми домовилися.

— А другий?

— Не підмішуйте мені нічого в їжу й питво без мого відома. Ні отрути, ні ліків, ні чудодійних трав від Іди — нічого. Я й далі перевірятиму все ніфелом, але хочу почути  від вас підтвердження вголос..

— Добавки припинилися того дня, коли в цьому тілі прокинулися ви, — рівно мовив Сайрен. — Підтримувати доводилося Ейлін, яка згасала. Ви ж їсте, спите і володієте активною магією. Лікувати вас немає від чого. — Він помовчав. — Але так, уголос: я нічого не додаватиму. Слово Веларді.

— А Іда?

— Іда робить те, що я кажу. 

— Третє, і найважливіше, — я відклала аркуш і подивилася йому просто в очі. — Я хочу знати все, що знаєте ви. Хто труїв Ейлін? Хто наказував? До кого тягнуться нитки? І не дозуйте мені правду маленькими порціями, щоб не травмувати тендітну жіночу психіку.

Сайрен повільно й беззвучно поставив чашку на стіл. Так він робив усе, чому хотів надати ваги. А тоді сказав те, чого я найменше від нього чекала.

— Я не знаю, хто це робить.

Я підняла брову.

— Перепрошую? Дуже багатообіцяльний початок повної правди.

— Це і є повна правда. Підозр у мене багато, а доказів немає жодного. — Він загнув довгий палець. — Кухарка, пані Гельда, два роки тому додала Ейлін у чай білий порошок і назвала його цукром. Це бачила Марта, це факт. Гельду привела до замку баронеса дель Торо, за рекомендацією. Це теж факт. Та рекомендація ще не змова: при дворі всі рекомендують усіх, а порошок справді міг виявитися цукром. Якщо я винувачу Гельду на цьому — мене засміють.

Я прикусила губу. Чорт! А логіка в його словах є.

Він загнув другий палець.

— Кузен Ейлін, граф Ліам Кассель, полює на спадщину. Він і листами, і особисто пропонував Ейлін розірвати заручини. Померла б вона незаміжньою, то маєток Кассельхайм відійшов би йому. Мотив у нього найзрозуміліший з усіх. Саме тому я йому не вірю найдужче. Але доказів знову немає.

Він загнув третій палець.

— Баронеса п'ять років тому сама мітила в наречені Веларді й досі цього не пробачила. Жінка вона мстива й амбітна, ще й тримає зв'язки з лордом-канцлером Морганом. Рухають нею ревнощі. А з доказами, як і доти, порожньо.

— У вас лишився ще четвертий палець, — зауважила я.

— Бо четверте турбує мене найдужче, — Сайрен таки розігнув його. — За тиждень до приїзду Ейлін із замку тихо, серед ночі, зник попередній кухар, не взявши навіть платні. Я досі його не знайшов. А коли людина тікає, не забравши грошей, то вона або смертельно налякана, або їй добре заплатили за те, щоб вона зникла раніше, ніж встигне заговорити.

Я обхопила чашку обома руками. Темне питво всередині вже захололо, а я так і не зробила жодного ковтка.

— Тобто отруїти міг будь-хто з названих.

— Будь-хто з них. Або всі троє разом. Або взагалі ніхто, а справжній отруйник навіть не потрапив до мого списку. Я не висуваю звинувачень на голих підозрах. Герцог Веларді, який тицяє пальцем без доказів, перетворюється в очах ради на параноїка, а звинувачення одного великого роду проти іншого — це вже війна. Війни мені не треба.

Перетравлюючи почуте, я довго мовчала. Картина не складалася, скільки я її не крутила, і саме ця незавершеність нервувала. Поки в загрози немає обличчя, стерегтися доводиться всіх одразу.

— Один такий лист мені вже траплявся, — повільно сказала я нарешті. — Лежав без підпису в шухляді Ейлін: «Ви зробили свій вибір. Я зроблю свій». Поряд лежали записка від Вівіан Кроу з попередженням не їсти нічого зранку та лист від Ліама. Він пропонував розірвати заручини через підроблене свідоцтво цілителя.

Сайрен подався вперед. Уперше за всю розмову відомості приносила йому я, а не навпаки, і це його відчутно зачепило.

— Записку від Вівіан Кроу покажіть мені. Вівіан перестала бувати в Ейлін рівно тоді, коли її почали труїти. Або її відлякали, або вона сама щось знала й вирішила не лізти, або ж її також треба підозрювати. Я досі не зрозумів, на чиєму вона боці.

— Дивно, а я гадала, ви вже завели на неї охайну теку.

— Завів, але вона не повна. Ваша записка її доповнить. — Він ледь нахилив голову. — Бачите, моя леді, обмін відомостями працює в обидва боки. Ви щойно дали мені те, чого я не мав.

— Я не ваша леді. І я це помітила. Третій пункт вважаю виконаним.

Лишався четвертий рядок, порожній, обірваний на півслові брунатною плямою. 

— Четвертий пункт я ще не вигадала, — зізналася, водячи пальцем по плямі. — Лишу його порожнім, нехай буде кредитом довіри.

— Не лишайте, — несподівано мовив Сайрен. — Я заповню його за вас.

Любі читачі!

Тільки помітила, що розділ 8.2 був загубився. Я повернула все на місце, а прода, що має бути далі, вийде ввечері. 

Цілую вас!