5.4

Сайрен сидів за столом серед розкиданих книг і пожовклих мап. Поряд з герцогом стояла одна свічка і чашка чогось міцного. Травяний запах з посудини змішувався з різким спиртовим відтінком. Розпущене світле волосся спадало йому на плечі, рукави білої сорочки герцог підкотив до ліктів, оголивши блакитні руни на лівому передпліччі, що тьмяно пульсували в напівтемряві.

Голови від книги Сайрен не підняв, хоча присутність моєї персони в бібліотеці він певно уловив набагато раніше за мій стук у двері. Кулон, який рівномірно пульсував у мене на шиї, повинен був передати йому інформацію про моє наближення. Ця постійна фонова герцогська присутність відчутно муляла мені під ребром! Сволота знає про мене практично все!

— Рід Ігніс, — кинула я з порога без вступу.

Сайрен неквапливо перегорнув сторінку, дочитав певно кілька рядків і лише потім нарешті підняв до мене погляд.

— А, дочиталися.

— Дочиталася, — крізь зуби процідила я. — Ви забули згадати цей маленький нюанс. Магія, яка тепер живе у моїх грудях, проходить по місцевих законах під рубрикою «ліквідувати негайно».

— Присядьте, моя леді.

— Я не ваша леді! І стоячи думати краще.

— Стоячи ви хитаєтеся від втоми. Розмовляти з жінкою на півдорозі до непритомності я не маю наміру. Сядьте у крісло, і ми поговоримо як люди.

Я опустилася в крісло. Не з покори, ясна річ, але ж він справді не помилявся. Що страшенно бісить! 

Сайрен закрив свою книгу і відсунув убік зваженим неспішним рухом. У світлі свічки очі його набули сріблястого відтінку, а руни на передпліччі м'яко світилися у такт ударам мого власного серця. Це відчуття одночасної інтимності з герцогом і власної прозорості перед ним викликало сироти на шкірі.

— Я почну з простого, — нарешті заговорив Сайрен. — Ви не перша носійка магії вогню за останні чотириста років. Велике Очищення вирізало рід Ігніс, та повністю стихію не викоренило. Окремі носії втікли і ховали свій дар по усіх кутках імперії. Через покоління кров розріджувалася, спадщина перетікала дрібними струмочками по десяткам родин. Впродовж століть вона тихо спала. Та час від часу струмочки стікаються в одній людині, і тоді у власника дару трапляються казуси.

— Звідки ви це знаєте?

— Питати таке у спадкоємця роду магії крові, моя люба наречена, не зовсім ввічливо.

Кутики його губ ледь помітно сіпнулися. Жарт у виконанні Сайрена Веларді залишався явищем настільки рідкісним, що я мало не пропустила його повз вуха.

— Тобто ви через свою магію... — повільно почала я.

— Я через свою магію відчуваю походження стихії в чужій крові. Не завжди ясно, не завжди точно. Та коли наречена при першій же спробі підпалює мені свічки на каміні, замість того щоб поворушити квіти на підвіконні, доволі важко не зрозуміти причини.

Сайрен підвівся з крісла, підійшов до однієї з полиць і дістав звідти тонку книжку в матовій чорній обкладинці без назви на корінці та поклав мені на коліна.

— Усі мої нотатки про вогняну стихію за роки наукового інтересу. Способи приховування дару, методи самоконтролю, історія втікачів з роду Ігніс і їхні нащадки. Читайте на власний ризик і нікому в палаці не показуйте.

— Сайрене, — мій голос сів на півтона нижче, оскільки моя голова поступово починала розуміти масштаб події. — Ви просто так віддаєте мені вашу багаторічну роботу про заборонену магію?

— Не просто так.

— Тоді що ви хочете?

— Це мій маленький внесок у те, щоб моя наречена дожила до власного весілля. Дев'ять Касселів за чотири століття померли, не дочекавшись вівтаря. Ваш дар робить вас десятою кандидаткою з імовірністю значно вищою за середню. Втрачати ще одну Кассель я не планую.

В моїх грудях щось шкрябнуло. 

— То це не моя магія? Вона вже була в крові Ейлін, так?

— Магія належить тому, хто нею користується. Цієї миті — вам.

— Ваша світлосте, давайте без даремної філософії. Питання пряме: у жилах роду Кассель була прихована вогняна спадщина чи ні?

— У жилах роду Кассель за останні п'ять поколінь з'являлися дрібні відхилення від чистої магії землі. Старші Касселі списували їх на родові хвороби і ховали від ради. Втім, мій батько в один з останніх своїх років натрапив на згадку про шлюб Касселя з Ігнісом задовго до Великого Очищення. Союз нетривалий, дітей не було. Але ж цілком можливо, що дітей лише офіційно не було.

Я мовчки перетравлювала почуте. Тіло Ейлін, виходить, носило в собі дрібний відсоток вогняної магії. 

— Тобто справжня Ейлін теж...

— Справжня Ейлін мала земну магію зі слабким вогняним підшарком. Магія вогню у ній спала дуже глибоко і ніколи самотужки не прокинулася б. 

Самотужки.

Це слово стало відповіддю на моє питання, чому герцог знаючи, що Ейлін труять, не втручався.