Я не хотіла… Щоденник війни

27.05.2022

     Як би ми могли доторкнутися до неба. Намалювати хмари і змити дощем кров, ту кров...

     Коли ти бачиш вижжену землю, коли все навколо палає. Коли в серцях замість весняного сміху оселяється холодна лють. Коли небо стає багряним, коли замість співу птахів - звуки жахів.

     І ми говоримо про смерть... але не смерть є виною. Смерть лиш провідник. Людська ненависть ось злодій. Нахабний хитрий шакал. В ім‘я чого? Якого Бога і якої віри? Ті хто називали свою землю святою... як би вони і справді знали, що таке святість, як би.

     Як би і в правду вони знали, що таке перемога. То ніколи б не забули, що таке «не вбий». У війні немає переможців. Тріумфальна колісниця котиться по кістках і має кроваві сліди. Перемога не поверне мертвих, вони не воскреснуть.

     Перемога варта жертв цілих поколінь? Хто кинув жереб, що це покоління має померти, а інше жити? Скрізь люди. Люди. Люди. Ми забули про людей. У Європі кажуть: «збережіть їм обличчя!». А хто збереже наші душі? Хто залікує наше тіло? Хто поверне юність? Хто поверне сміх на дитячі обличчя?

Люди граються, люди моляться Богам і зводять для них вівтарі. Люди поклоняються богині Валюта і богині Ерида. Люди величають Ареса. Люди смикають Євангеліє як печиво з пророцтвами і трактують так вільно... Слова німі, поки не вкладеш своє тлумачення.

     Ми знову в кабалі як і тисячу років тому. Хіба Перуна не скинули в Дніпро? Хіба ми не увірували в Бога? Де прощення, де любов? Де «возлюби ближнього»? Але це були лише слова, лише міраж. Бо ми досі приносимо чужі людські жертви во ім‘я своєї жадібності.

     Бога для людей немає, у світі панує холодний деїзм. І, неповага, люта холодна неповага. Жереб кидають на безневинних, на тих, хто ще навіть і не народився. Вони прокинуться і що побачать? Руїни. Бо хтось там за тинами сказав, що українці не люди. А ми люди. Очі, руки, думи. Ми люди із людей. Не забувай про це, прошу. І які б на твою долю не траплялися лихі години, керуйся завжди своїм сумлінням. Нехай там за морями повінь плекає кривду і виправдовує безчинства, але ти іншої стихії. Мати-Земля і Батько-Небо, ось хто викарбував незламний кодекс на віки. Пам’ятай, що ти людина!




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше