Прокинешся завтра, а світу вже нема. Усе згубив тупий людський егоїзм...
Людина померла через людину, от і вся історія.
Банально, але життєво. Так само як і ця сота людська війна, а може навіть і тисячна. І як би нас не огортувало в цивілізаційну ковдру, ми все одно знайдемо багнюку. Як кажуть, людина - істота соціальна. Ключове слово - істота. Але от яка? Судячи по вчинкам, не досить розумна істота. Написала купу папірців і щось емоційно промугикала з трибуни, і чим це відрізняється від мови шимпанзе?
Ми то соціальні, але як воно все працює? Слухаємо, але не чуємо. Як в народі кажуть: «як горохом об стінку», от і вся історія.
Може бажання «гармонії» занадто утопічне? Може людям сумно від того, що нічого не відбувається? Типу, не можна погратися в танчики, чи в GTA...в реальному житті.
Нє, ну серйозно. Ладно, Середньовіччя, згоріло село... Але, альо, захоплювати Чорнобильську АЕС? Не давати зупинити пожежу. Слухай, може одразу зробите харакірі, панове окупанти? Чи самому самотньо помирати? Чи вам просто хочеться розтягнути цей процес агонії?
Лулу і Пупу явно смертники-екстремісти. Але, коли за ними йде цілий табун, як би...критичне мислення, ем, є така річ. Ну хоча б просто мислення. Ох, наріней наріней.