Ну скажи, для чого ця війна? Щоб якийсь царьок на своєму троні у бункері порадів вижженій землі?
Своїй вижатій, і нашій вижженій землі!?
Для чого все це?
Щоб кров‘ю оросити землю?
Щоб побачити плач жінок і смерть дітей? Для чого?
Заради тріумфу і возвеличенню царя?
Хіба мало було Єрусалиму? Хрестових походів в ім‘я чого? Святої землі з домішками крові?
Царьку захотілося другий Єрусалим. Київської крові...як і сотні літ тому.
Війна прийшла вночі, прокравшись наче варвар.
Бо для неї немає святої землі, це лише лиха лихоманка.
А як же люди? Вони ніщо? Просто ходячі приблуди?
Бо хтось сказав, що ми як ті? Люди царського барина?
Але ми не ті, ми свої для себе...а от вони чужі.
У царського народу немає голосу, у царського народу лише кабала.
Ні волі, ні долі...
Ну скажи для чого ця війна? У цій «святості» лише лиха година. І крик, і плач, і на віки вижжена душа.