На годиннику 21:21
Вигідність. Одна з незмінних рис людей. Ми завжди в усьому шукаємо вигоду. Але, зараз, ми шукаємо з надією...що війна скінчиться. Знаки, символи...ми хапаємося за них. Ми вираховуємо дні, слухаємо індуських астрологів аби не впасти у відчай. Сьогодні саме один з таких днів - пророчих. Сьогодні мала закінчитися війна. Але, враховуючи, що у нас нові гравці, то навряд сьогодні тей знаменитий день. Гравці? О так, нове імпортне путінське гарматне м‘ясо. Сирійці, і на кордоні їх 500. І нажаль, на нашій землі у них немає варіантів...вони не повернуться додому. Полону не буде, тільки смерть.
Тепер слово «смерть» не звучить в моїх текстах якось абстрактно. Все цілковито реалізм. Є ми, а є ворог. Ворог хоче відібрати нашу землю.
А ще, ймовірно новими колегами по цеху сирійців будуть білоруси... Російські солдати не хочуть з нами воювати. А от сирійці, зустрінуть смерть...їм пообіцяли 300-600$. Скільки коштує азіатське життя. У Путіна свої розцінки.
А тепер, я напишу про інше. Хроніка на сьогодні закінчена.
Я відчуваю...пустоту, чи це гармонія? Якось немає чого у Бога просити, і плакати не хочеться. Нічого не хочеться...може просто спати. Закрити очі, і вигадати історію. Закрити вуха, і не чути всі ці вибухи.
Сьогодні я стала трішки чистіше. Я соборувалась. Ось так неочікувано. І сповідувалась, рішення прийшло за 5 хвилин.
І тепер, просто хочеться спати. І не думати, зовсім не думати.
Я б не змогла жити без Бога. Чому? Напевно через те, що часто помирала в думках. Але потім, після ночі знову наставав ранок. І я воскресала. Без Бога тяжко. В яку ж тоді справедливість вірить? На що надіятися? І як прощати? Як навчитися терпіти? Як навчитися думати? Без мудрості ніяк.
Я зовсім не пам‘ятаю якою була. Прикмети свої я стерла, напевно. Який був мій характер у 16? Чи 19? Чи 14? Я зовсім не пам‘ятаю.
Здається ця війна була завжди. Хоча завтра буде лише 20 день. Я боюся, що після війни буде голод. Це страшно.