Він, вона і осінь.

Я ловила сонечко

Собі у торбинку,

Щоби воно гріло мене,

У сніжную зиму.

Я загляну у торбинку,

Воно засіяє,

Сльозу висушить миттєво,

Променем заграє.

            *** 

Вже жовтіє на тополі листя,

Та ще сонце світить, аж пече,

Але в серці є осіння пісня,

Мабуть скоро літо утече.

Нам залишить літо лиш на фото,

Різнотрав’я квітів і дощі,

Опадає листя і вже видно,

Що стають прозорими кущі.

Небо синій набирає колір,

Хмари з півночі армадою пливуть,

Вітер забирається під одяг,

Обіймає, хоч немає рук.

Я люблю і білий сніг, і осінь,

Весну, як початок нових справ,

Ну і літо,бо там море квітів

І там кожен своє щастя мав.

                 ***

А давай назавжди помиримось

І за руки візьмемось знов.

Зробимо  вигляд, що все привиділось

І між нами завжди любов.

А давай вже завтра зустрінемось

І від заздрощів всі помруть.

Ми у світі усе так змінимо,

Що до гіршого не повернуть.

Ми з тобою запалим зіроньку

Хай вона на радість горить

Ну, давай помиримось, миленький,

А то серце моє болить.

Воно молить, щоб ми любилися

І фальшивими не були,

Щоб живими в житті зустрілися,

Один одного обняли.

              *** 

Комусь я подобаюсь,

Інших дратую,

Радіє хтось зустрічі,

Інших хвилює.

Про одяг говорять,

На фото плюються,

І де такі люди

На світі беруться.

Про себе немає

Подумати часу,

Розмові про мене

Займають їх масу.

Десь вичурна, горда,

Навіть горделива,

Хоча й не створила

Ніякого дива.

І труть свої ноги,

Об мене, як в тряпку,

Лишають на білому,

Чорну заплатку.

Я виперу сукню,

Одягну сережки

І губи червоні,

На шиї мережки.

Ту посмішку знову,

Візьму із собою,

Хоч, навіть, по голках

Я йтиму босою.

            ***

Останні осінні квіти,

Ловили від сонця промені

І, навіть, у ніч холодну

Не падали пелюстки.

Дуби, ніби засоромившись,

Червоним вкривались кольором,

Скрізь листя жовтіло і падало,

А квіти стояли стрункі.

Протримайтесь іще трішечки,

Я буду до вас приходити

І поглядом зігріватиму,

Ці ніжнії квіточки.

             ***