27

Я сіла на високий стілець біля барної стійки і стала дивитися на відвідувачів. Народу тут було море. Не знала, що стільком людям не сидиться вечорами вдома. Це я, свята невинність, всі вечори проводила в компанії наших паперових друзів - книг, - старанно вивчаючи їх вміст від першої сторінки до останньої. Завжди дивувалася, чому в моїх однокласників підручники в кінці року були, як новенькі, тільки мої книжки були пошарпані і злегка пом'яті, як зовні, так і всередині. Як моїм товаришам по навчанню вдавалося зберегти книги в такій ідеальній формі? Весь час я мучила себе цим питанням. І ось тільки зараз знайшла відповідь на нього. Поки я проводила час з підручниками, мої однокласники проводили вечори в компанії не книг, а в компанії інших товаришів. І правильно робили. Що мені з того, що я закінчила перший курс на відмінно?! Хіба я стану полковником, як мрію? Мама ніколи мені цього не дозволить Та й я сама задумалась останнім часом над тим, чи не помилилася із вибором професії і мрії. Навіть доля сама мене звела із світом моди прямо на вулиці. Як це не звучить банально і смішно, але я стала моделлю, про що так мріяла моя мамулька. Тепер я кручу стегнами по подіуму на здоровенних шпильках-дрильках. Хіба для цього потрібна освіта? Треба було мені стільки вечорів витрачати на непотрібні знання про те, як працює українська поліція, якщо мені це не стане в нагоді в реальному житті?! Парадокс!

- Чому така симпатична дівчина нудьгує на самоті? - долинуло праворуч від мене.                                                    

Я повернула голову в сторону, звідки доносився чийсь голос. Переді мною сидів Женя Карасенко, перший красень в поліційній академії. В нього були закохані всі дівчата, котрі хто відкрито, а хто таємно зітхали за ним в сторонці, а він їх і не помічав. Я була не виключенням. Тільки я належала до другої групи його шанувальниць. Я була пристрасно в нього закохана, але він про це, звичайно, не знав. Женя був старший і вчився вже на передостанньому курсі, коли я його вперше побачила і відразу закохалася. Він мене, звичайно, не помічав. У нього дівчата мінялися настільки швидко, що я навіть не встигала запам'ятовувати їх імена, щоб таємно їм заздрити.

- Як тебе звуть прекрасна незнайомко? - продовжував мене питати Женя.

- Єва, - назвала я вигадане ім'я, котре мені завжди подобалося.

- Який збіг! - вигукнув радісно він. - А мене звуть Адам.

Як він красиво брехав! Мене вразило його вміння брехати. Хоча чому я дивуюся? У нього ж величезний досвід у звабленні дівчат. Саме цьому він навчався в академії. Потрібно відзначити, він був майстром своєї справи. Жодна дівчина, як я чула з пліток, йому ще не відмовила.

- Точно, - підтримала я його брехню. - Дивний збіг!

- Можна, тебе чимось пригостити? - запропонував Женя.                                                     

Я погодилась. Він замовив два міцних напої на свій смак, оскільки я в цьому нічого не тямила. Поки готувалися наші напої, Адам, тобто Женя, встиг мені наговорити купу приємних речей і компліментів. Мені ще ніхто такого не говорив. Він похвалив майже всі частини мого божественного тіла, від чого я стала соромитися і червоніти, як якась малявка. Невже дійсно сам Женя Карасенко глянув в мою сторону? Прямо не віриться! Це неможливо!

- Жека, ось напої, що ти замовляв, - поставив бармен перед нами дві склянки з якоюсь блакитною субстанцією.

- Ти ж представився мені, як Адам, - випалила я.

- Адам - ​​моє сценічне ім'я, - пояснив він, - а Женя - справжнє.

- То ви вже познайомилися? - звернувся до мене бармен.

Побачивши, що я не зрозуміла, про що він тлумачить, хлопець додав:

- Це і є найкращий друг Антона.

- Так ти стриптизер? - здивовано запитала я у Жені.

- Це ти вчишся разом з Антоном в академії? – теж здивувався мій "шанувальник".                                                 

- Так, і моє ім'я насправді Ляля, а не Єва.

- Давай потім поговоримо, Лялечко. Або ти хочеш, щоб я тебе кликав Євою? У мене зараз виступ, мені треба переодягнутися. Та ти нікуди не йди.

- Звичайно. Адже я сюди прийшла спеціально, щоб поговорити з тобою про Антона. Я з цього місця нікуди не зрушу, поки у тебе дещо не з'ясую.

- Чудово, - зрадів Женя. - Неодмінно подивися мій виступ. Не пожалкуєш.

- Добре.

Женя пішов. І я стала чекати, зізнаюся, з великим нетерпінням, на його появу на сцені. Господи! Адже він стриптизер і зараз почне не тільки своєю симпатичним задом крутити, але і роздягатися. Мама рідна! Я побачу Женю Карасенко напівголим? Оце так! Ніколи б не подумала, що таке зі мною станеться. Я навіть про таке щастя і мріяти не могла. Хоча брешу. Я завжди таємно ночами роздягала Женічку в думках. Побачити його напівроздягненим - це межа моїх мрій! Але уявляти – це одне, а побачити на власні очі – це зовсім інша річ. Спасибі тобі, Господи, за таке величезне щастя!

І ось почалося. У залі зазвучала еротична музика, і на сцені з'явився Адам, тобто мій Женічка. Як він граційно рухався! Жінки верещали так, що у мене вуха позакладало від їхнього вереску. Вони прямо всі з котушок зірвалися. Так поводилися, що я почервоніла до коренів волосся. Ось, виявляється, яке воно, доросле життя! І я була досі позбавлена всього цього, поки жила під дахом батьків, точніше сказати під крильцем владної, хоча і турботливої, матусі.