Епілог

Я крутила в руках чорну мереживну маску, сплетену дбайливими руками моєї Ліден. Майже таку, якою закривала обличчя роками, коли була Бердней. Яку одягала щоразу, виходячи на сцену. І яка принесла мені стільки бід, що й досі не вдавалося себе переконати, що все позаду.

Тут, у гардеробі театру Тіней, нічого не змінилося. І це заспокоювало й трохи гнітило. Може, тому, що я точно знала: змінилося стільки всього… і в першу чергу — я сама.

Я повернулася на сцену, немов і не сталося стільки всього від мого останнього виступу. Просто одного дня Чес узяв мене за руку й привів у кабінет місіс Даткель, поставивши її перед фактом: моя дружина хоче співати у вас.

Її обличчя треба було бачити. Від невіри до радості — лише мить. І далі вона розгорнула таку діяльність, що я не встигла навіть усвідомити, що все це насправді. І поки місіс Даткель розповідала про нові афіші та майбутні постановки, я просто дивилася на свого чоловіка. Якби я не була в нього настільки закохана, то, певно, закохалася б саме тієї миті.

– Дякую, – прошепотіла я, намагаючись просто не розплакатися від почуттів, що захлиснули мене теплою морською хвилею.

– Тебе робить це щасливою, – немов через силу промовив Чес.

І я усвідомила, наскільки важко йому було поступитися в цьому. Змиритися, що його Пташка співатиме не для нього одного. Втім, я завжди співатиму для нього. Скільки б слухачів не було довкола, мій голос належатиме йому.

– Тільки жодних масок, – роздратовано й втомлено повів плечем Чес. – Усі мають знати, що ти моя.

– Буде скандал, – з жахом прошепотіла я.

– Повір, куди більшим буде скандал, коли якийсь хлющ укотре вголос розмірковуватиме, що б з тобою зробив, ледь ти опинишся в його ліжку, – процідив Чес, явно шкодуючи, що зважився зробити цей крок назустріч. – На одного такого хлюща стане в місті менше — це точно. А може, й не на одного. Пожалій нещасних.

– У тебе все одно ексклюзивне право робити зі мною в ліжку все, що тобі заманеться, – прошепотіла я, ледь за місіс Даткель зачинилися двері.

Втім, хто на неї вже звертав увагу? В очах Таурена спалахнув такий жадібний вогонь, що моє обличчя обдало жаром і всередині солодко занило, коли він схилився до моїх губ і поцілував — ніжно й тягуче. Так, що мені вмить стало важко дихати.

– Нестерпно навіть думати, що хтось може сподіватися на… – Чес скрипнув зубами й припечатав: – Жодних масок. І представлятимуть тебе як леді Ейверлін Таурен.

Що ж… Враховуючи, на які поступки й жертви він пішов, мені не залишалося нічого іншого, як зробити цей крок назустріч.

Моя поява викликала фурор. Ще б пак… леді Таурен, дружина найсильнішого Заклинателя континенту, і… співає в якомусь театрі! Нас засуджували одні, нами захоплювалися інші. Мама взагалі не могла змиритися з моїм божевіллям. Але перші пристрасті вляглися. І до театру потягнулися не ті, хто жадав обговорити безсоромну Ейверлін Таурен, а ті, хто прагнув насолодитися її співом.

І я виходила на сцену, щоразу безпомилково знаходячи поглядом Честера, і співала. Вкладаючи всю себе в спів, я співала для нього. І він це знав, не зводячи з мене палаючого погляду.

Я покрутила маску в руках і поклала її на столик.

– Ти прощаєшся…

– Знову йдеш…

– Знову покинеш нас…

Шепотіли тіні, торкаючись мого волосся, поправляючи світлу закриту сукню. У їхніх голосах було стільки туги, що мені стало тоскно на мить. Але…

– Повернуся, щойно… зможу, – запевнила їх я, усміхнувшись своєму відображенню. Це буде нескоро, звісно. Але колись таки буде. – А поки мені потрібна послуга і ваша допомога.

Це була шалена ідея. Але кращого способу розповісти йому новину я навіть не придумала б. Втім, він, певно, здогадувався. Його обійми стали ніжнішими. І кохав він мене обережніше, але все так само палко, що я щоразу злітала, сягаючи зірок. Але це невловиме відчуття… А може, я сама себе накрутила?

– Ейв, ну що там? – зазирнувши у гардеробну, нетерпляче гукнув Ліам. – Наш вихід уже!

– Йду, – кинула я.

З Ліамом вийшло дивно. Адже під час знайомства замість того, аби знітитися під поглядом Заклинателя, мій сценічний коханий поглянув йому прямо в очі й пригрозив:

– Якщо зробиш їй боляче… – процідив він настільки твердо, наскільки це можливо поряд із Честером, – я не подивлюся, що ти Заклинатель.

Я думала, буде бійка. Але Чес на диво вчинив мудро.

– Ми обоє зацікавлені в її щасті, – кивнув він, простягнувши руку.

Втім, це жодним чином не вплинуло на вимогу не цілувати Ліама навіть на сцені й заради вистави. І сцени з поцілунками довелося прибрати. Ну й Всемогутній з ними…

Я усміхнулася своєму відображенню ще раз і, розвернувшись, рушила на сцену.

Сьогодні зала була набита настільки, що навіть у проході довелося доставити стільці. Мій погляд ковзнув по рядах і зачепився за мамине обличчя.

Вона не стала такою, якою була до смерті батька. Ніби частина її душі померла назавжди. А зрада сестри підкосила. Втім, вона намагалася знайти в собі сили жити, хай як важко це було.