Я-частина зірок

Коли Всесвіт почав усвідомлювати себе

У попередньому розділі ми пройшли величезний шлях: від перших простих організмів до складних форм життя, від мікроскопічних клітин до істот, здатних змінювати цілу планету.

Але тепер перед нами виникає питання, яке ніби відкриває двері в зовсім інший світ.

Як матерія, що мільярди років існувала у вигляді атомів, молекул, каміння, води й газів, зрештою породила істот, які не лише реагують на навколишнє середовище, а й здатні запитувати, що таке саме існування?

Ми можемо досліджувати зорі, обчислювати траєкторії планет, визначати хімічний склад далеких галактик і відновлювати історію життя за скам’янілостями. Але водночас кожен із нас носить у собі загадку, яку не так просто розгадати.

Ми не просто перебуваємо у Всесвіті.

Ми знаємо, що перебуваємо в ньому.

Принаймні можемо про це думати, говорити й намагатися зрозуміти, що саме означає це «знати».

— Капітане, ти щойно сказав щось дивне. Ми не просто існуємо, а ще й знаємо про власне існування. Але хіба це не одне й те саме?

Ні, Навігаторе. Камінь існує, але ми не маємо підстав вважати, що він знає про своє існування. Жива істота може реагувати на навколишній світ, але це ще не доводить, що вона переживає його так, як ми.

А людина здатна не тільки жити, а й запитувати: «Чому я живу? Що означає бути мною? Як узагалі виник світ, у якому я з'явився?»

— Тобто ми дійшли до моменту, коли Всесвіт ніби подивився на себе?

У поетичному сенсі — так. Але перш ніж робити з цього висновки, треба розібратися, що відбувається між простою реакцією на світ і свідомим переживанням.

Від реакції до відчуття

Уявімо найпростішу живу клітину. Вона не має мозку, очей чи нервової системи. Проте здатна реагувати на зміни навколишнього середовища. Одні речовини приваблюють її, інші можуть бути небезпечними. Зміна температури, кислотності або концентрації певних сполук може впливати на її поведінку.

Це ще не означає, що клітина щось усвідомлює. Ми не маємо підстав автоматично приписувати їй суб’єктивні переживання лише тому, що вона реагує на світ.

Але тут уже видно важливий початок: життя не є пасивною речовиною, яка просто лежить і чекає зовнішнього поштовху. Живий організм постійно взаємодіє із середовищем, підтримує власну організацію та змінює свою поведінку залежно від обставин.

— А де тоді проходить межа? — запитує Навігатор. — Коли реакція стає відчуттям?

Ось тут і починається складність. Ми можемо спостерігати поведінку клітини, вимірювати хімічні реакції й визначати, як вона реагує на подразники. Але з цього не випливає, що ми знаємо, чи є в неї якийсь внутрішній досвід.

Упродовж еволюції в різних групах організмів виникали дедалі складніші механізми сприйняття й обробки інформації. У тварин розвивалися спеціалізовані клітини, нервові мережі, органи чуття та системи, що координують рухи й реакції.

Світло перестало бути лише фізичним явищем, яке поглинають молекули. Для організмів із відповідними органами чуття воно стало джерелом інформації про предмети, перешкоди, їжу та небезпеку.

Звуки могли повідомляти про наближення іншої істоти. Запахи — про їжу, партнерів або загрозу. Дотик — про межі власного тіла й властивості предметів навколо.

Так виникали складніші способи орієнтування у світі.

— Отже, чим складніша нервова система, тим ближче ми до свідомості?

Не обов'язково можна провести таку просту лінію. Складність нервової системи, здатність навчатися, розв'язувати завдання й гнучко реагувати на ситуацію — важливі характеристики. Але вони не дають автоматичної відповіді на питання про суб'єктивне переживання.

Проте між здатністю обробляти інформацію та суб’єктивним переживанням залишається важливе питання. Ми можемо досліджувати нервові сигнали, вимірювати активність мозку й спостерігати за поведінкою, але як саме фізичні процеси пов’язані з тим, що істота щось відчуває, — це одна з центральних загадок науки про свідомість.

Мозок — не просто орган керування

Людський мозок містить десятки мільярдів нейронів. Вони утворюють мережі, обмінюються сигналами та постійно змінюють характер своєї взаємодії.

Окремий нейрон не думає про Всесвіт. Він реагує на сигнали, змінює електричний потенціал мембрани й може передавати імпульси іншим клітинам.

Але мозок — це не один нейрон. Його діяльність виникає завдяки роботі величезної кількості клітин, їхніх зв’язків і взаємопов’язаних систем.

— Тоді, якщо жоден нейрон окремо не думає, звідки береться думка?

Саме тому ми й розглядаємо мозок як систему. Окремий нейрон виконує свою роботу, але складні процеси виникають завдяки взаємодії багатьох клітин і мереж.

Одні мережі беруть участь у сприйнятті зору, інші — у формуванні рухів, пам’яті, уваги, емоцій та прийнятті рішень. Водночас ці функції не розкладені по мозку так просто, ніби кожна має власну ізольовану кімнату. Більшість складних процесів залежать від взаємодії багатьох ділянок і мереж.

Мозок також не працює незалежно від решти організму. На його діяльність впливають сигнали від внутрішніх органів, гормони, обмін речовин, стан тіла й інформація із зовнішнього середовища.

Наше сприйняття світу — результат складної роботи цілої системи.

Ми не отримуємо готову копію реальності. Мозок обробляє сигнали від органів чуття, зіставляє їх із попереднім досвідом і формує цілісну картину того, що відбувається. Ця картина може бути дуже точною, але не завжди є повною або безпомилковою.

Ми бачимо не всі хвилі електромагнітного випромінювання, які існують навколо нас. Не чуємо всіх звуків. Не помічаємо більшості хімічних процесів, що безперервно відбуваються в нашому тілі.

Світ набагато багатший за те, що здатні сприйняти наші органи чуття.

— Виходить, ми живемо не в самій реальності, а в картині реальності, яку створює мозок?

Обережніше. Ми живемо в реальному світі, але сприймаємо його через обмежені можливості власної нервової системи. Мозок не вигадує Всесвіт із нічого. Він обробляє сигнали, що надходять від навколишнього середовища, і формує модель, яка допомагає нам орієнтуватися.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше