Я-частина зірок

Земля: планета, яка вміє жити

Уявімо, що ми відлетіли від Землі на кілька мільйонів кілометрів і озирнулися назад.

Перед нами — куля, трохи блакитна, трохи біла, із темними плямами материків. Гарна. Але нічого такого, від чого Всесвіт мав би зупинитися й вигукнути: «Оце так диво!»

Звичайна планета біля звичайної зорі. Каміння, вода, гази. Нічого надто екзотичного на перший погляд.

Але є одна подробиця.

На цій кулі матерія навчилася будувати складні структури, отримувати енергію, відтворювати себе, змінювати навколишнє середовище. А потім частина цієї матерії почала дивитися в небо й запитувати, звідки все взялося.

— Тобто, — озивається Навігатор, — ти хочеш сказати, що найбільша загадка Землі не в її розмірах, масі чи складі?

Саме так. Найцікавіше в Землі — не тільки те, з чого вона складається, а й те, що на ній відбулося.

Каміння не ставить запитань. Вода не пише книжок. Атмосфера не намагається зрозуміти власне походження. Принаймні ми не маємо жодних підстав вважати, що вони роблять це так, як ми.

Але з певного поєднання каміння, води, повітря, сонячного світла й дуже тривалої історії виникло життя. А згодом — істоти, здатні досліджувати саму планету, на якій з'явилися.

— Виходить, Земля особлива?

Залежить від того, що ми називаємо особливістю. Вона точно особлива для нас. Це єдиний світ, на якому ми достеменно знаємо про існування життя.

Але чи унікальна вона у Всесвіті? Цього ми поки не знаємо.

І саме тому варто придивитися до нашої планети уважніше. Не для того, щоб оголосити її центром Всесвіту, а щоб зрозуміти, як узагалі могло статися, що нежива матерія стала живою.

Не надто гаряче, не надто холодно?

Земля обертається навколо Сонця на середній відстані приблизно 150 мільйонів кілометрів. Здається, просто число. Але за ним ховається одна з умов, які допомогли нашій планеті стати придатною для життя.

Якби Земля була значно ближче до Сонця, її поверхня могла б нагріватися настільки, що океани не змогли б існувати в нинішньому вигляді. Якби вона була значно далі, вода на поверхні могла б надовго замерзнути.

Звісно, усе не так просто. Температура планети залежить не лише від відстані до зорі. Важливі також склад атмосфери, атмосферний тиск, хмарність, здатність поверхні відбивати світло та багато інших чинників.

Астрономи використовують поняття зони населеності — області навколо зорі, де за певних умов на поверхні планети може існувати рідка вода.

— Отже, знайшли планету в цій зоні — і можна святкувати відкриття життя? — запитує Навігатор.

Не поспішай. Зона населеності — це не чарівна смуга, перетнувши яку планета автоматично отримує океани, ліси й мешканців.

Це лише попередня підказка. Планета може перебувати на правильній відстані від зорі, але не мати атмосфери. Або мати таку атмосферу, що поверхня виявиться надто гарячою. Вода може бути замкнена в надрах, замерзнути або взагалі не накопичитися у значних кількостях.

Венера й Марс добре показують, наскільки різними можуть бути світи, які обертаються навколо одного Сонця.

Венера має надзвичайно щільну атмосферу, багату на вуглекислий газ, і дуже сильний парниковий ефект. Її поверхня розпечена до температур, за яких свинець міг би плавитися.

Марс, навпаки, має розріджену атмосферу. Він холодний, а рідка вода на поверхні за сучасних умов не може довго існувати у звичному для нас вигляді. Водночас його поверхня зберігає сліди давніх річок, озер і, можливо, великих водойм.

— Тобто одна планета перегрілася, інша охолола, а Земля виявилася десь посередині?

Приблизно так можна сказати, але є важливе уточнення: Земля не просто опинилася в потрібному місці. Вона пройшла власну історію.

Її атмосфера змінювалася. Океани взаємодіяли з гірськими породами. Вулканізм викидав гази, поверхня охолоджувалася, а життя згодом саме почало змінювати склад атмосфери.

Земля не була готовим домом, у який залишалося лише заселитися. Вона стала таким домом унаслідок довгого й непростого розвитку.

Вода, яка не вміє сидіти на місці

Якщо шукати речовину, без якої земне життя було б майже неможливим у відомій нам формі, вода опиниться серед перших кандидатів.

Вода — чудовий розчинник для багатьох речовин. У ній можуть переміщатися іони й молекули, відбуватися хімічні реакції, утворюватися та руйнуватися складні сполуки. Саме такі процеси лежать в основі роботи живих клітин.

Вода має й інші важливі властивості. Вона здатна поглинати багато тепла, перш ніж її температура помітно зміниться. Тому океани пом'якшують коливання температури й впливають на клімат планети.

А ще лід за звичайних земних умов менш щільний, ніж рідка вода. Він плаває на поверхні.

Це здається дрібницею, доки не замислишся: якби лід опускався на дно, водойми могли б промерзати значно глибше. Поверхневий шар льоду, навпаки, частково ізолює воду під ним від холодного повітря.

— Виходить, вода не просто підтримує життя, а ще й допомагає йому переживати несприятливі умови?

Так. Її властивості створюють сприятливі умови для багатьох земних екосистем.

Але не варто перетворювати воду на універсальну відповідь на всі питання. Самої води недостатньо. Потрібні джерела енергії, доступні хімічні елементи та умови, за яких складні хімічні системи можуть виникати й зберігатися.

До того ж земне життя вміє існувати в середовищах, які ще не так давно здавалися непридатними. Організми знаходять собі місце в гарячих джерелах, у глибинах океану, у льодах і навіть у породах під поверхнею.

Деякі з них використовують енергію хімічних реакцій замість сонячного світла. Інші витримують високу солоність, кислотність або значні перепади температур.

Це не означає, що життя може існувати будь-де. Але воно значно різноманітніше, ніж ми могли б уявити, якби судили лише за власними потребами.

— Тоді, шукаючи життя на інших планетах, ми маємо шукати не копію Землі, а середовище, де можуть відбуватися потрібні процеси?




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше