Прекрасний ранок суботи означав нове життя. Сонце світило за вікном і всього через якісь 2 години, за мною має бути, заїхати Олег. Не знаю вже як йому вдалося домовитися про моє навчання у столиці, але це йому вийшло. На останній місяць, третього курсу, мене все ж таки прийняли і тепер я їду з маленького містечка, до столиці-до Києва.
Олег є моїм рідним братом, старшим за мене на 5 років, тобто йому 25) Він живе у Києві, працює у престижній it-компанії, любов до різних програм та технологій, у нас щеплена з дитинства. Тільки я пішла вчитися на педагога, а він на айтішника. Знайшов роботу, купив свою двокімнатну квартиру. Другої половинки в нього поки що немає. Ще місяць тому він заговорив про те, щоб я переїхала до нього і продовжила навчання, саме в Києві. Більше перспектив, більше шансів отримати нормальну роботу, ну і звичайно ж, знайти своє кохання. Батьки були не проти, оскільки їм самим потрібно було полетіти по роботі до Німеччини.
Допивши свою каву, подивившись у дзеркало, Я все ж таки собі сказала -Ну що Ольга Орлова? Вперед у нове життя! Через якихось 2 години, заїхав Олег і ми вже їхали в місто, сидячи в комфортній машині, Я все ж таки роздумувала, що мене далі чекає. Олег першим порушив тишу.
-Ну Що ти? Сидиш із незадоволеним обличчям. Таке почуття, що я тебе не на навчання везу, а заміж видаю за старого! - Олег розсміявся і напруги починало йти. - Справді, все ж таки добре. Не хвилюйся, ми приїдемо, розберемо речі, влаштуємо тобі міні-прогулянку містом.
-Я не те, що переживаю, просто це виглядатиме дивно. Перевестися в університет на останній місяць, я б могла його і вдома закінчити, а потім поїхала до тебе.
-Не дурій! Я сказав, що так буде краще. І потім мені не нудно. Ми не бачилися з тобою півтора роки. -Ось у чому, ми з Олегом були схожі, так це в чесності свого характеру. Завжди говоримо, що думаємо, не приховуємо своїх емоцій. Щоправда, і зовнішність у нас майже однакова. Обидва русяві, кароокі. Тільки мій зріст трохи більше півтора метра, а він був високим, красивим. Я не скажу, що це, ходяча гора м'язів, але й поганим его не назвеш. Усього було в міру. Але тільки, весь час один. Ховається за своєю роботою та нестачею часу.
-Ти, У мене такий красень, але весь час один. Чи не час, сім'єю обзавестися?
-Ахаха, Ну ти, даєш. Коли чоловік трохи красивіший за мавпу, він уже красень. Так що, дякую. І ми з тобою дуже схожі.
-Я зараз не зрозуміла, ти, на що натякнув? Я що, на мавпу схожа? -Дівчина насупилися, звела брови і запитливо подивилася на брата.
-Ну Насмішила ти мене!! Ну яка з тебе мавпа? Оль, я ж хотів комплімент зробити, а ти як завжди.
-Дуже смішно. Включи музику будь ласка, з нею веселіше їхати. -І під тихо грає трек, заснула.
Розбудив мене, легкий, тихий голос брата:
-Приїхали, панночка! Прокидайся і пішли підморгнувши, Олег покинув машину і дістав речі.
-Ну привіт, Нове Життя.
Дорогі читачі, це моя перша книга, сподіваюся на вашу підтримку, зірочки, коментарі, критика (помірна) вітається. Допоможіть, щоб її побачило більше читачів.
#8725 в Любовні романи
#2108 в Короткий любовний роман
#3405 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 29.04.2022