Розділ 35

Наступного ранку Сергій узяв Яну на об’єкт «Статики». Не для того, щоб переконати її залишитися. Олена Аркадіївна попросила провести кілька годин у звичайному середовищі цієї лінії, де Сергій не був пацієнтом або померлим чоловіком.

Будівельний майданчик лежав за кільцевою дорогою. На місці колишнього складу зводили логістичний центр із широкими фермами покрівлі. Біля прохідної Яні видали каску, помаранчевий жилет і тимчасову перепустку. Сергій перевірив ремінець під її підборіддям, але не торкнувся шкіри.

— Якщо заблукаєш, іди за жовтою розміткою, — сказав він. — І не заходь за синю стрічку.

— Я пам’ятаю правила.

— Я кажу це всім відвідувачам.

Його колега Максим зустрів їх біля побутового вагончика. У цій лінії він мав більше сивини на скронях і знав про Янині переходи лише те, що Сергій переживав родинну кризу.

— Ми сьогодні випробовуємо вузол, — сказав він. — Якщо не боїтеся шуму, подивитесь.

Усередині каркаса було холодніше, ніж надворі. Пахло металом, мокрим бетоном і мастилом. Робітники піднімали секцію балки, і кран повільно повертав стрілу. Сергій ішов трохи нерівно, але не відставав від виконроба. Ставив точні запитання, перевіряв зварні шви, сперечався про послідовність навантаження.

Яна пам’ятала, як після реабілітації він боявся першого виїзду на об’єкт. Пів дня сидів у машині біля воріт, переконаний, що колеги побачать його слабкість раніше за креслення. Місцева Яна тоді чекала в кав’ярні через дорогу. Цей спогад не був про її догляд. Сергій повернувся до роботи сам.

Під час випробування всі відійшли за огорожу. Датчики передавали показники на екран у вагончику. Метал озвався низьким протяжним звуком. Максим стежив за графіком, Сергій рахував навантаження вголос. Крива зупинилася в межах допуску.

Кілька людей одночасно видихнули. Виконроб поплескав Сергія по плечу. Ніхто не дивився на нього як на людину, яка мала померти.

Після обіду вони сіли в їдальні для працівників. У меню були борщ, гречка, котлети й надто солодкий компот. За сусіднім столом обговорювали ціни на оренду, футбольний матч і шкільний ярмарок.

— Ти хотів, щоб я це побачила? — запитала Яна.

— Хотів. Але не просив Олену. Це була її ідея.

— Тобі тут добре.

— Не щодня. Учора ми перераховували вузол до другої ночі.

Він розламав хліб і залишив скоринку на тарілці. Так робив до аварії, на реабілітації й тепер.

— Я вчора говорив із нею, — сказав Сергій.

— З іншою Яною?

— Вона була тут увечері. Просила передати тобі, що готова до закриття з цього боку.

— А ти готовий?

— Ні.

Його відповідь загубилася в гуркоті таць.

— Але я зроблю те, про що вона просить. Якщо ти вирішиш піти, я не називатиму це другою смертю. У мене залишиться дружина. Просто не та увага, яка пам’ятає мій похорон.

— Ти говориш так, ніби це легко розділити.

— Не легко. Може, я взагалі не зумію розділити. Але це не дає мені права вирішувати за тебе.

Яна торкнулася пластиру на його пальці.

— Вона знає про поцілунок?

— Знає.

— І?

— Сказала, що це між вами. Потім запитала, чи я хотів стерти Данила з твоєї пам’яті. Я відповів, що в ту мить хотів.

Яна прибрала руку.

— Дякую, що сказав.

— Це не заслуга.

Вони повернулися до міста після четвертої. На мосту стояв затор. Унизу рухався вантажний потяг, вагони один за одним зникали під шляхопроводом. Сергій не вмикав музику.

— Дванадцяте листопада, — сказала Яна.

— Що?

— Твій день народження.

— Так.

— Я повторюю, щоб не втратити.

Він кивнув і більше не говорив до самого дому.

Увечері вони зустрілися з Оленою Аркадіївною. Вона перевірила записи, попросила Яну назвати п’ять подій із кожної лінії й поставила однакові запитання двічі з перервою. Яна переплутала місяць, коли Данило вперше познайомився з її матір’ю. Знала, що це було після виставки, але не могла пригадати погоду.

— Ми наближаємося до моменту, коли відкладати небезпечно, — сказала Олена.

— Скільки часу?

— Я не можу дати число. Дні. Можливо, кілька тижнів. Не місяці.

Вона розклала на столі схему третього етапу. Нейтральне приміщення. Письмові факти обох життів. Жодного чоловіка в кімнаті. Зняті прикраси, що позначають шлюби або заручини. Свідоме формулювання вибору. Сон під наглядом. Повторна перевірка після пробудження.

— З якого боку проводити? — запитала Яна.

— Завершальну частину треба почати в лінії, яку ви обираєте. Але прощання й підготовка можливі з обох. Закриття не спрацює, якщо ви сформулюєте вибір як втечу від провини.