Розділ 11

Данило припаркувався біля контейнерів, перекривши виїзд із майстерні. Поки Яна спускалася металевими сходами, керамістка з першого поверху вже вимагала переставити машину. Данило показав, що зараз поїде, відчинив Яні дверцята й тільки за рогом запитав:

— Ти повернулася?

— Звідки знаєш?

— Пів години тому ти написала, що ляжеш у переговорній і попросила забрати тебе. А тепер дивишся на каблучку так, наче бачиш уперше.

Яна пристебнула пасок.

— Я була там майже добу.

— Тут теж минула доба.

Він виїхав із двору, пропускаючи фургон із рулонами паперу. На Контрактовій студенти фотографувалися біля старого фасад, а поруч чоловік у робочій куртці тягнув через дорогу довгу алюмінієву рейку. Звичайний день, звичайні люди. Яна вчора проїжджала цими вулицями в іншому житті. Дворів і людей було забагато, щоб шукати в кожному різницю.

— Сергій бачив обручку, — сказала вона. — Ту, що лежить у моїй коробці. Вона була в мене в руці поряд із його кільцем.

Данило обережно перестроївся в сусідню смугу.

— І зникла?

— Так.

Данило коротко пирхнув і загальмував перед переходом, хоча світло ще було зелене.

— Як зручно.

— Не починай, будь ласка.

— Я не знаю, як це витримувати, Яно. Ти зникаєш на день, повертаєшся й розповідаєш, що мій доказ бачив чоловік, якого я не можу побачити.

— Я сьогодні бачила тебе.

— З Лізою?

Вона повернулася до нього. Данило дивився на дорогу, надто міцно тримаючи кермо.

— Вона думає, що між нами щось було, — сказала Яна.

— Було. Просто не з ним.

— Це той самий ти.

— Для тебе, можливо.

Він зупинився на червоне. На сусідньому сидінні автобуса дівчина спала, притулившись чолом до скла. Біля переходу продавчиня складала непродані айстри у пластикові відра.

— Я не хочу знати про його освідчення, — сказав Данило. — Не зараз.

— Добре.

— І не хочу, щоб ти залишалася сама, коли засинаєш.

— В іншому житті я фізично сама, навіть якщо поруч хтось є.

— Тоді нехай тут хтось бачить, коли ти зникла.

Вони домовилися про просте: Яна записує час перед сном, Данило не будить її раніше десяти хвилин і не торкається без потреби. Якщо прокинеться місцева Яна й не зрозуміє запису, він не вимагатиме пояснень. Остання умова далася йому найважче.

Додому Яна їхати не захотіла. У коробці мала лежати обручка, яка кілька годин тому опинилася в іншому житті, і сама думка перевіряти її знову виснажувала. Вони поїхали в Голосіїв. Данило готував вечерю, а вона написала Олесі, що завтра до обіду працюватиме віддалено.

Перед сном Яна відкрила чат із психотерапевткою. Ольга Сергіївна відповіла о десятій вечора й запропонувала вікно наступного дня об одинадцятій. Яна погодилася.

Уранці прокинулася там само. Данило спав на своєму боці, залишивши між ними майже пів метра. Каблучка була на її руці.

Кабінет Ольги Сергіївни містився на другому поверсі будинку неподалік від площі. На першому працювала оптика, і зараз у внутрішньому дворі розвантажували коробки з оправами. Адміністраторка попросила Яну почекати: попередня клієнтка затримувалася, а в коридорі саме міняли лампу й драбина перегородила половину проходу.

Данило пішов по каву. Яна не просила його чекати, але він сказав, що попрацює в машині й підвезе її на Русанівку до матері.

Ольга Сергіївна запросила Яну за п’ятнадцять хвилин. Кабінет був таким, яким вона його пам’ятала після похорону: світлі стіни, два крісла без столу між ними, вузька шафа з паперовими теками. У Лінії Б на нижній полиці стояла синя коробка з картками вправ, тут — кошик із дитячими іграшками для іншої фахівчині, яка працювала по суботах.

— Ви просили порівняти старі записи, — сказала Ольга Сергіївна. — Я підняла паперову карту. Електронну можу показати лише частково, бо там є службові нотатки.

Вона поклала на стіл копії кількох сторінок. Перший запис стояв через дванадцять днів після похорону: порушення сну, провина через останню сварку, труднощі з поверненням до квартири. Далі йшли зустрічі двічі на тиждень, потім — прогалина від дванадцятого травня до другого червня.

— Чому тут нічого немає? — запитала Яна.

— Ви скасували три зустрічі. Написали, що знайшли інший формат допомоги.

— Який?

— Не уточнили. Коли повернулися, сказали, що це була помилка.

Яна прочитала нотатку під датою другого червня. Ольга Сергіївна записала: виражене виснаження, фрагментарний спогад про приватну практику, посилення дереалізації після контрольованого сну. Нижче стояло: клієнтка відмовляється називати фахівця, просить не зв’язуватися з родиною.

— Я говорила про сон?

— Уривками. Ви казали, що вам запропонували зустрітися з життям, у якому втрата не відбулася. Я тоді сприйняла це як небезпечну обіцянку людині в гострому горі.