Розділ 26. Брати здаються

   У залі ради, де ще хвилину тому витала жага крові та політичного перевороту, запанувала тиша настільки густа, що її можна було різати важким бойовим ятаганом. Герцогиня Ілларія, чиє обличчя за останні десять хвилин набуло вишуканого відтінку несвіжої спаржі, судорожно стискала свій бездоганний шлюбний контракт. Вона відкрила була рот, щоб видати чергову порцію отруйних аргументів про чистоту раси та несумісність ДНК, але Кронос навіть не удостоїв її поглядом. Він просто втикнув свій меч із чорного заліза в дорогоцінну мармурову підлогу прямо перед столом старійшин, від чого по залу рознісся дзвін, схожий на похоронний дзвін за чиїмись амбіціями.

 - Якщо хтось ще в цьому залі, у цьому місті чи в цій імперії сумнівається в статусі моєї жінки, - прогарчав король безодні, і червоні візерунки на його шиї пульсували в такт його люті. - Я готовий обговорити це в тренувальному залі. Один проти всіх. Без магії. Тільки на іклах і сталі. Бажаючі є?

   Старійшини, істоти давні й такі, що дуже дорожать своєю лускою, дружно зробили вигляд, що раптово захопилися вивченням тріщин на високій склепінчастій стелі. Ніхто не хотів перевіряти на міцність терпіння нага, який щойно визнав, що готовий заради кохання знести основи світобудови. У цей критичний момент двері залу знову розчинилися, і всередину, вальяжно помахуючи хвостами й обмінюючись жартами, впливли Риан і Сейш.

 - Ну все, Кронос, охолонь, - Риан картинно прикрив очі долонею, театрально зітхаючи. - Ти зараз так фониш первісним тестостероном і обіцянками масових страт, що у мене в лабораторії навіть кактуси зів’яли, а піддослідні слимаки почали будувати барикади. Ми все зрозуміли. Ти переміг. Здаємося на милість переможця та його чарівної… кхм… землянки.

   Міра відчула, як кам’яна напруга в плечах Кроноса трохи спала, хоча його рука все ще стискала її талію так міцно, ніби він боявся, що вона випарується, якщо він послабить хватку хоч на міліметр. Він висмикнув меч із підлоги, залишивши в дорогому мармурі вражаючу діру, і власницьким жестом притягнув Міру ще ближче до свого масивного боку.

 - Переміг? - Кронос примружився, дивлячись на братів. - Ти це про що, Риан? Я не змагався. Я констатував факт.

   Сейш, незворушно поправляючи свої незмінні окуляри, які в світлі смолоскипів блищали як два магічні артефакти, вийшов уперед і розгорнув довгий, нескінченний сувій, поцяткований графіками, формулами й якимись підозрілими плямами від кави.

 - Я провів ретельний порівняльний аналіз твоєї поведінки за останні два тижні, брате, - занудним, академічним тоном почав учений наг. - Якщо раніше я вважав твою прихильність до Міри тимчасовою аномалією, викликаною магічним резонансом істинних, то після того, як ти вчора проігнорував три критичні державні доповіді й звіт про повстання на рудниках, щоб просто сорок хвилин дивитися, як вона їсть виноград і намагається навчити Утю плавати брасом… я здаюся.

   Сейш обернувся до ради й позеленілої від злості Ілларії, яка виглядала так, ніби збиралася лопнути від обурення.

 - Панове старійшини й… інші зацікавлені особи. Мій вердикт остаточний. Кронос не просто закоханий. Він інфікований на клітинному рівні. Судячи зі швидкості зміни його нейронних зв’язків, вакцини не існує. Будь-яка спроба розлучити їх силовим чи юридичним методом призведе до того, що наш король просто знесе цей замок до самої основи, а потім вирушить шукати Міру в її світі, попутно завоювавши по дорозі пару-трійку суміжних світів просто для зняття стресу. Воно нам треба? Бюджет імперії не потягне таку масштабну психотерапію.

   Риан весело підморгнув Мірі, у його очах більше не було того плотолюбного блиску, який вона бачила при першій зустрічі, тепер там світилася щира, злегка єхидна дружелюбність.

 - Особисто я офіційно голосую «за». Нам у цьому склепі, який ви називаєте палацом, давно не вистачало когось, хто не непритомніє від рику Кроноса й вміє вішати рожеві шарфики на антикварну зброю династії. Це, знаєте, бісівськи освіжає інтер’єр. І, Кронос… - Риан підійшов ближче й фамільярно ляпнув старшого брата по плечу. - Вітаю. Ти тепер не просто великий і жахливий тиран. Ти тиран під каблуком у істоти, яка зростом тобі по пояс. Це найсмішніший жарт в історії нашого роду. Я буду підколювати тебе цим наступні п’ятсот років, поки не лизну електричний скат від нудьги.

   Кронос видав тихий, утробний рик, але в ньому вже не було вбивчої люті, скоріше звичне, майже ліниве роздратування на нестерпного молодшого брата.

 - Врахуй, Риан, якщо ти ще раз назвеш моє лігво рожевим будиночком чи згадаєш слово «каблук», я змушу тебе особисто, вручну чистити всі лавові фільтри на найглибших рівнях. Без використання магії.

 - Ой, боюся-боюся! - Риан сміявся, картинно скидаючи руки, і відважив Мірі жартівливий, але сповнений поваги поклін. - Королево. Я офіційно визнаю тебе єдиною істотою, здатною приручити цю змію-переростка. Сейш, ходімо, нам треба допрацювати склад для весільного салюту. Я хочу, щоб іскри були у формі качечок і сердечок, а Кронос від цього видовища покрився лускою сорому!

   Сейш зітхнув, згорнув свої нескінченні графіки й послідував за братом, бурчачи під ніс щось про повну несерйозність підходу до піротехнічного мистецтва та необхідність розрахувати траєкторію падіння палаючих качечок на голови ради.

   Ілларія, зрозумівши, що її підтримка в раді випарувалася разом із логікою Сейша й ентузіазмом Риана, мовчки й люто розвернулася, зметнувши полами своєї розкішної сукні. Вона зникла в тінях коридору, і Міра знала, що це була не капітуляція, а тимчасовий відступ, але сьогодні перемога була за ними.

   Увечері того ж дня, коли пристрасті в залі ради трохи вляглися, а чутки про людську загарбницю серця короля розлетілися по місту зі швидкістю лісової пожежі, Міра й Кронос сиділи на широкому балконі своїх покоїв. Велике озеро й місто нагів унизу сяяли мільйонами магічних вогнів. Знизу доносилися відлуння пісень і шипіння, жителі безодні вже на повну святкували новину про те, що у них нарешті з’явиться королева, і їм було плювати на її походження, якщо король щасливий і перестав страчувати по три міністри на тиждень.