29. Брехня і правда.

Ліарін

— Ну, привіт, онучка.

Темі дивилась просто на мене і усміхалась. Якась мить мені знадобилась для того, аби усвідомити її слова.

Я рвучко обернулась до Еріана, а він стояв, ніби скам'янілий, із благоговінням та переляком в погляді.

— Що?... щ-що, — подивившись впритул на Темі, я намагалась вичавити з себе хоч якесь питання. — Я... я що?... Якого печерного троля?! 

Все. Схоже Таміель відібрав у мене рештки стриманості, нервової системи, та здорового глузду. Давай, Ліарін, кричи на Богиню.

Чи якщо вона твоя бабуся за сумісництвом, то можна?

Я тихо хихикнула. Потім ще раз. І ще. І зрештою, зайшлася нервовим реготом, не в силах зупинитися. 

Бабуся! Моя бабуся — Богиня! Крижані маруди вам під стельку! В мене на очах почали проступати сльози, а живіт вже болів від сміху.

Я відчула, як чиїсь руки накривають мою плечі, а потім почула голос Еріана:

— Ліарін, люба, ти маєш заспокоїтися.

Заспокоїтися? Ще чого! Я у вашому Таміелі ні дня спокою не мала! Нащо я взагалі сюди поїхала?

Це питання різко обірвало мою істерику. 

Перша реакція потроху вщухала, і я відчувала спустошеність і гірку образу. 

Тепер ставала зрозумілою мамина дивна поведінка, натяки, раптові поїздки до Каланійського лісу. Я опустилася на підлогу, та обійняла коліна, уткнувшись в них лобом. Руки Еріана і далі лежали на моїх плечах.

Мама все життя мені брехала! Брехала, що не може розмовляти зі своїми батьками, брехала про своє і моє походження... Хоча, якщо так подумати — просто нічого не говорила. "Роби, і нічого не питай, Ліарін". Чудово. Просто чудово. Не такі відповіді я розраховувала знайти, їдучи сюди. 

Я почула шурхіт перед собою, чиїсь прохолодні долоні торкнулися моїх рук.

— Не варто робити стільки квапливих висновків, дитино, — я підняла голову, і побачила Темі, яка сиділа переді мною навпочіпки. Гори і озера, який сюр! Ця жінка — Богиня. "Ця жінка — твоя бабуся" — в'їдливо додав внутрішній голос.

— Вибач, Ліарін, мабуть не варто було робити привітання таким... різким, — поморщилась Темі.

— Думаєш? — саркастично запитала я, піднявши брови, а потім квапливо додала, злегка зніяковівши ...— те.

Темі всміхнулась і махнула рукою.

— Облиш, я вже казала, що не прихильниця офіціозів. Можеш називати мене як хочеш, але насамперед, прошу тебе, вислухай мене.

Я уважно вдивилась у очі Темі. Її погляд був серйозним та сумним. А ще, мені здалося що вона справді щиро хоче все пояснити. 

Я кивнула, і підвелася. Еріан допоміг, підтримуючи мене під лікоть. Темі перевела погляд на нього і злегка насупилась.

— Щиро кажучи, думала ти прийдеш сама. Хто ти, юначе?

– Еріантієль Іррітель, — я округлила очі, вперше почувши повне ім'я Еріана. Він же, мав зараз воістину королівську поставу, і дивися на Богиню прямо та впевнено, хоч іскри благоговіння так і лишались в його очах.

Брови Богині поповзли вгору, і на обличчі з'явились ознаки веселощів.

— Оце так! Рада, що ваш рід зміг продовжитись, попри старання старого віслюка Остарнієля, — на мить на її губи скривились у презирстві. Схоже з королем у неї були особисті рахунки. 

— Ліарін, ти довіряєш цьому юнаку? — Темі знову набула серйозного тону. — Інформація, якою я поділюсь зараз тут — є небезпечною сама по собі. А якщо вона потрапить не в ті руки... Це буде небезпечно перш за все, для тебе, Ліарін.

На мить у печері запанувала тиша. Еріан взяв мене за руку та повернув до себе.

— Буде так, як ти скажеш. Якщо хочеш — я можу зараз піти і зачекати тебе там, при кристалах.

— О, мій любий, без неї ти тут і кроку не зможеш ступити, — злегка зверхньо промовила Богиня. — Лише завдяки тому, що вона моя онука, ви взагалі знайшли це місце. Можу тебе перенести, хоч це і буде не найприємніша пригода в твоєму житті. Або ж Ліарін має тебе провести і повернутися назад.

— Вирішувати тобі, Ліарін. — Еріан продовжував дивитися лише на мене, а я дивилась на нього і думала: як він не розуміє, що мені тут вже давно немає чого вирішувати?

— Еріан залишається. — Твердо промовила я, дивлячись просто на Темі. І відчула, як пальці Еріана злегка стиснули мою долоню. Отож бо, любий. Вже ми один від одного нікуди не втечемо.

Темі окинула Еріана уважним поглядом і хмикнула. За мить під нами усіма з'явилися м'які крісла, і Богиня перша всілась у своє. Ми з Еріаном посунули свої ближче один до одного, і також сіли, так і не рознімаючи рук.

— Розповідай, — промовила я Богині. — Ми уважно слухаємо.

Темі

Я знала, що Ліарін гніватиметься, дізнавшись правду, але сподівалась, що коли я розкажу їй всю історію, вона зможе мене зрозуміти.

— Що ж, думаю почати варто з того, як так вийшло, що ти не знала про своє походження, — я прикрила на мить очі, і видихнула. Богиня ти чи ні, але деякі речі роблять тебе занадто вразливою.

— Деякий час тому, я дізналась що правлячий рід одного сусіднього королівства, марить ідеєю заволодіти божественною силою. Ці бовдури знайшли одні, невідповідні їхньому розвитку, рукописи із складним ритуалом. Для його проведення необхідний був носій, який має в собі божественну силу, — юнак Іррітелів засовався на стільці, і я йому кивнула. — Так, будь-хто з обдарованих мною родів підійшов би, але королівський — мав найбільше сили. З цієї особи мали б ритуалом витягнути божественну складову, примножити, і влити в обраного. Що сталося би потім з тим нещасним, якого використали в ритуалі, думаю не варто казати. Підібратися непомітно до когось із, хай і колишньої, але королівської родини — досить важко, а зайвий галас їм звісно не потрібен був. Тож так і сидять вони вже не одне століття, чекають слушної нагоди, будують плани... — я на мить замовкла, підходячи до найбільш болючого моменту. — Проте, є один нюанс. Сила, яку витягнули би з просто обдарованого Богинею, була би все одно не настільки потужною, аби прирівнятися до сили самої Богині чи...