21

Ліарін

Новий день розбудив мене, полоскотавши ніс якимось незвичним солодким запахом. Я розплющила очі, та повернула голову в бік аромату. На приліжковому столику, у високій прозорій склянці стояла неймовірної краси квітка бузкового кольору. Вона мала широкі пелюстки, ніби обрамлені золотистим пилком, і тонке, довге листя. Я торкнулась ніжних пелюсток, і легенько провела по ним пальцями. Вони були м'які, оксамитові, а запах від мого дотику ще більше посилився.

Я всміхнулася. Не треба бути генієм, аби здогадатись чиїх це рук справа. 

Ще мить полюбувавшись квіткою, я облишила її і поспішила до вбиральні. 

Прохолодні струмені води трохи змили з мене мрійливо - романтичний настрій, з яким я прокинулась. Стоячи під душем я згадала про свій сон, і те зображення герба, яке нав'язливо маячило в мене перед очима всю ніч. Адже я мушу ще його намалювати, та показати Еріану та Єларейн, бо поняття не маю що він означає.

Я вирішила зробити це одразу ж після сніданку. Вбравшись та висушивши волосся, я попрямувала вниз. З кухні вже долунав запах кави та свіжої випічки.

— Хтось замовив свіжі булочки? — спитала я, зайшовши на кухню, і всміхнулась, побачивши Еріана з Єларейн. — Доброго ранку.

— Доброго ранку, — промовила Єларейн з хитрою посмішкою.

Я перевела погляд на Еріана, та ледве помітно кивнула головою, на знак подяки, і схоже, трохи зашарілася. Він відповів мені теплою посмішкою.

— Сідай, Ліарін, ти якраз вчасно, вже все готово. — Я зайняла своє місце за столом, а Еріан почав виставляти на стіл тарілки з випічкою та чашки з кавою. 

— Пахне дуже смачно, — я однозначно чула тут пиріг з румбамбару.

— Радий це чути, сподіваюсь і на смак теж буде добре, — Еріан скромно всміхнувся.

— Що?.. Ти що це сам... ПІК?! — мій подив був таким величезним, що я ледве чашку з кавою не впустила.

Еріан мовчки кивнув, і сів на своє місце. А Єларейн, яка схоже досить непогано розважалась за рахунок цієї ситуації, весело промовила:

— Так, братик мій має талант до куховарської справи. Мабуть, від батька успадкував, він теж готував чудово. Щоправда, Еріан це не дуже часто робить, лише коли має особливі... душевні пориви, — Єларейн широко всміхнулась, і відпила кави.

Еріан зиркнув на сестру з-під лоба, а я зашарілася по самі кінчики вух. Зрозуміло, для кого Еріан так розстарався... Мені це було так приємно, хоч я трохи і ніяковіла від того, що для Єларейн, схоже, зміни у нашому з Еріаном спілкуванні, не лишились поза увагою.

Окинувши поглядом страви на столі, я зрозуміла, що нюх мене не обманув, це справді був мій улюблений пиріг! 

— Як ти здогадався? — спитала я Еріана, відкушуючи шматочок пирога. — М-м... Божественно...

Еріан засовався на стільці.

— Радий, що тобі подобається. Про що саме здогадався?

— Що я обожнюю пиріг з румбамбару! — в Еріана він вийшов навіть смачніший, ніж у мами. 

— О, справді? — Еріан промовив це зі щирим здивуванням. — Насправді, я просто приготував кільки пирогів з різними начинками. Асорті, так би мовити, — він кашлянув, побачивши насмішкуватий погляд Єларейн. — Але я візьму до уваги що з рабарбаром — твій улюблений. — він щиро мені всміхнувся, і взяв собі пиріг з якимись червоними ягідками.

— В тебе виходить неймовірно! Це найсмачніший пиріг, який я їла. Ти не думав відкрити пекарню? — побачивши як брат з сестрою одномоментно пирхнули, я додала, — Я серйозно, взагалі-то!

— Мені дуже приємно, що мої кулінарні здібності викликали в тебе такий захват. Але... Як вже сказала Лей, я готую... Зрідка.

— Шо ж, чудово, що мені пощастило потрапити саме на цей рідкісний період, — я всміхнулась, і Еріан теж підтримав мою посмішку.

Решту сніданку ми доїдали, розповідаючи Єларейн про мій черговий контакт з Богинею, і про те, що вдалося дізнатися під час нього.

Та ще одна деталь була незрозуміла, і треба було вже швидше її з'ясувати. Тож, коли зі столу вже було прибрано, я повідомила що потребую часу для того, аби намалювати герб, який бачила, і взялася за роботу.

Еріан та Єларейн перейшли у вітальню, аби не заважати мені, і про щось тихо перемовлялись. Хоча Еріан, перемовлявся здебільшого, фоново, бо основна його увага була скерована на якийсь щоденник, в обшарпаній палітурці. 

Я ж, почавши малювати, зрештою повністю відключилась від зовнішнього світу, а коли завершила — глянула на малюнок ще раз, і переконавшись, що нічого не упустила, пішла демонструвати його сімейству їх високостей.

Еріан

— Я почую врешті що сталося вчора між вами двома чи ні? — Лей діставала мене з самого ранку. З того самого моменту, коли я намагався тихо занести квітку в спальню Ліарін, аби не розбудити її завчасно, а Лей якраз вийшла зі своєї спальні до спільної кімнати, та побачила усю цю картину.

— Ні, — відрізав я, проглядаючи прадідів щоденник. Лей закотила очі. — Якщо Ліарін захоче, сама тобі розповість. Але я прошу тебе, Лей, — я відклав на мить щоденник, і серйозно глянув на сестру, — не лізь до неї із розпитуваннями. Вона і так почувається ніяково через усе це. 

— Але, — Лей насупилась, — Чому їй ніяковіти? Адже якщо ви обидва подобаєтесь одне одному, то в чому тоді проблема? — голос сестри наприкінці фрази звучав аж занадто дзвінко. Я переживав, щоб ми не відволікли Ліарін — невідомо, як у неї відбувається цей процес з її малюнками.

— Будь ласка, говори тихіше, я не хочу ставити полог тиші, в даній ситуацій це вкрай недоречно.

Я зітхнув і потер перенісся. Більшу частину часу моя сестричка дуже прониклива, і бачить більше ніж треба, але інколи бувають миті... Ось такі.