15

Ліарін

Я поверталась в реальність важко. Голова досі ще трохи гуділа, і була така тяжка, ніби в неї каміння насипали.

Я прокліпалась, і побачила стривожене лице Єларейн наді мною. Вона, схоже не на жарт злякалась, як власне і я. Я промямлила щось невиразне, ніби я в порядку. Хоча сама досі не могла зрозуміти як я.

Я сіла та прикрила очі, силуючись згадати щось важливе, що крутилось на краю свідомості... І тут потоком в мозок ринула інформація, образ, голос, відчуття...

Я схопила Єларейн за руку, ніби вона мені була потрібна, аби втриматись тут, встояти з усім тим, що я пережила за... скільки часу? Навіть не знаю скільки минуло з того моменту на містку.

— Я маю тобі допомогти, Єларейн.

Я мусила це сказати зараз. Я абсолютно нічого не розуміла, але відчувала, що це важливо.

Єларейн дивилась на мене перелякано, але в її ясних гарних очах проблискували промені надії.

— Що ти маєш на увазі, Ліарін? — в розмову втрутився Еріан, тому що Єларейн, схоже досі обмірковувала мою заяву.

Він також присів біля мене та з тривогою дивився в очі. А тоді спитав:

— З тобою говорила Богиня, так?

Крижані маруди! Схоже, мій мозок досі не функціонував нормально, бо я в голові мала лише поняття "голос" а чий він там міг бути — навіть і не задумалась.

— Я... я не знаю, — розгублено, проте щиро відповіла я.

— Проте я знаю, — спокійно всміхнувся Еріан, поки я витріщалась на нього, намагаючись обробити цю інформацію, — Вибач, підслухав трохи вашу розмову, коли витягав з тебе надлишок божественної енергії. 

Його відповідь вдарила мене по голові набагато болючіше за ту саму божественну енергію, хвилинами раніше. Я сиділа і дивилась... кудись. Мабуть, навіть, не кліпаючи.

В одну мить я відчула як хтось погладив мене по руці. Я з трудом сфокусувала погляд на Єларейн. Вона вже не була на піку емоційного потрясіння, і схоже, намагалась повернути і мене в стан рівноваги.

— Ліарін, люба, це Богиня сказала тобі, що ти маєш мені допомогти?

— Мабуть. Якщо той голос справді належав до Богині.

— Еріан стверджує, що вона намагалась із тобою зв'язатись. Скоріше за все ти чула більше ніж він, тож, думаю так. Це була вона. Еріан ніяк не міг помилитися, повір. — Єларейн дивилась на мене м'яко, намагаючись підтримати та підбадьорити.

Це вже мені точно не завадить.

— Але... — я ніяк не могла зрозуміти. — Чому я? Чому Богині говорити саме до мене? Чому не хтось із вас? Адже я навіть не Тарієлійка!

— Ми не знаємо, Ліарін, — Єларейн спокійно всміхалась, і продовжувала тримати мене за руку, — Але Еріан має припущення.

Я перевела погляд на Еріана. Він був незвично серйозним, хоч часами і пробивалися чи то ніякові, чи то істеричні смикання куточками губ.

— Я підозрюю, що у тебе може бути висока сумісність із божественною енергією. І через це ти напрочуд добре підходиш на роль її провідника.

Єларейн кинула на нього якийсь дивний погляд, а тоді звернулась до мене:

— Але чому саме ти маєш таку сумісність — нам невідомо. Принаймні поки що. Але якщо ти хочеш — ми можемо пошукати відповіді разом.

Я розуміла, що вона намагалась мене цим підбадьорити, і я дуже вдячна їй за це. Насправді, я не готова ритись в цьому наодинці. Тому кивнула, приймаючи пропозицію.

— І ще Ліарін... — голос Єларейн став ніби винуватим, — твоє магічне тло... Воно повністю перекроїлося. Схоже, поток божественної енергії спровокував процес повного розкриття магії, але щось пішло не зовсім так, як потрібно... — Єларейн говорила, ніби перепрошуючи, хоча я розуміла що вона ні в чому не винна. — Звісно, тобі потрібна нормальна діагностика, тому що, моїх здібностей, на жаль, вистачило лише на загальну картину. Вибач, — видно що Єларейн була цим дуже засмучена.

Я сиділа приголомшена усім цим, і просто не уявляла як це можна до кінця усвідомити, і що робити далі. Я думала, що мій приїзд на скелі Муерно-Áрі дасть мені необхідні відповіді, а він лише додав питань.

Та попри все, я подивилась подрузі прямо в очі, і запевнила:

— Все буде добре, Єларейн. Ти в цьому не винна. — Вона закрила очі, і кивнула. Я почула праворуч від себе нервові ковзання, обернулась на Еріана, і побачивши його побитий вираз обличчя промовила: 

— І ти теж! Хоча, зізнаюсь, якщо у вас усі прибулі через таке проходять, і не скаржаться — то вони явно якісь ненормальні! — я нервово засміялась.

Єларейн несміливо посміхнулась, а Еріан хмикнув, явно оцінивши мою шпильку.

— Добре, що ти можеш жартувати. Це означає що тримаєшся ти набагато краще, ніж зміг би будь-хто інший в такій ситуації, — зауважив Еріан.

Щиро зізнатися, я і сама не знала де в мені взялись сили ще на якісь жарти, коли голова обертом йшла від усього, що трапилось. Хоч біль поступово згас, і я вже не відчувала такого сильного тиску в голові, але думки все ще плуталися і я була трохи дезорієнтована.

— Тобі треба відпочинок, Ліарін, — Єларейн, як завжди, добре розуміла мій стан. Вона перевела погляд на брата, — Еріане, сьогодні є вільні будиночки?

— Гарна ідея, Лей. Я знайду, чекайте на мене тут. — Еріан підвівся, і рушив десь в напрямку станції повітряних возів.

Я запитально подивилась на Єларейн, а вона поспішила пояснити.

— Недалеко від станції є гостьовий комплекс. Тут часто винаймають будиночки, охочі дослідити околиці, та побути ближче до легендарного місця. Тобі зараз не варто подорожувати, а тим паче — повітряними возами. Переночуємо тут, а завтра, коли вже почуватимешся добре — повернемось в Таміель, — відчувалося, що Єларейн щиро турбується про мене, і я це надзвичайно цінувала.