9

Еріан

Ну що за день! Зранку невтішні новини, вдень хтось намагався обчистити мій кабінет, потім купці хотіли надурити, а ввечері взагалі в халепу втрапив!

А всього лише хотів віднести до пляжного будиночка цінні інгредієнти, продажем яких я займаюсь в якості додаткового доходу... Цілий тиждень збирав! І на тобі — відволікся на секунду, а ящики вже почали жити своїм життям.

Мабуть, навіть добре, що мені саме Астренійка трапилась, бо будь то яка-небудь місцева тері, я би вже сам в тому слизу і водоростях викупався. Але як же ж страшенно соромно перед дівчиною! Уявляю яким справді печерним йолопом я виглядав.

Зазвичай я так сильно не зриваюсь, та ще й на тих хто постраждав з моєї вини... Але левітаційне плетіння (елементарне!) яке зіскочило, мабуть вже стало для мене останньою краплею, і накопичені за весь день хвилювання, втома, знервованість – почали виходити через мене неконтрольованим потоком.

А потім ще й молов якусь нісенітницю про хвости, Русалчину, виставки...Море і скелі, який же бовдур! В мені завжди прокидається комедіант - недоучка в моменти, коли мені ніяково, або я занадто знервований.

Але вона так добре трималась насправді, видно що не тендітна вразлива ельфійка — захищала себе, лаялась. Хай і лайкою Астренійською, але з азартом явно Тарієлійським. Проте в кінці, все ж, не витримала та розплакалась поки мене не було. Схоже, трималась до останнього.

Від цього моє почуття провини стало взагалі неосяжним, тому вирішив в якості вибачення запросити її на каву із нашими місцевими смаколиками. Можливо, це хоч трохи перекриє негативне враження про цей прикрий випадок.

Ми обмінялися контактами, одразу записавши їх на свої особисті магкристали, і домовились зв'язатись і зустрітись завтра по полудню. Їй явно треба час, аби нормально відмитися, та відійти від пережитого шоку.

А мені потрібен був час, щоб заспокоїтися, та продумати нові ідеї, які можуть допомогти у вирішенні проблеми Лей.

☆☆☆

Ліарін

Добре, що вже була глибока ніч, і мене ніхто не побачив дорогою до будиночка в образі медузи - переростка.

Еріан провів мене до входу в гостьовий комплекс, і ми розпрощались, домовившись що зв'яжемось завтра.

Я вхопила кінчики волосся, і потягнула їх щоб роздивитись...Щось я вже сумніваюсь, що до обіду я встигну привести себе до ладу.

Зайшовши до будиночка я першим ділом помітила лист на столі, придивившись, зауважила печатку, і зрозуміла що лист від мами. 

Стояла кілька секунд дивлячись з нерозумінням, а потім ніби клацнуло — це ж, мабуть, дійшов мій малюнок! Я, з усіма своїми новими враженнями і пригодами, геть забула, що мама мусила ще вчора мені його відправити. Добре, що він вже прийшов, але і так я зараз до нього не торкнуся, поки не змию з себе все це слизьке жахіття.

Я покрокувала у ванну, запалила світло, і — краще б я цього не робила — подивилась на себе в дзеркало. Жах. Волосся злиплося, і висіло грубими пасмами то тут, то там, прилипаючи до обличчя і плечей. Між волосинками заплуталися нитки водоростей, а луска, здається, взагалі позастрягала там навічно.

Обличчя було ніби покрите прозорою плівкою, гарно підведені на початку вечора очі — тепер виглядали так, ніби я на пів окладу підробляю нічним кошмаром.

Сукня прилипла до шкіри, і була обліплена усією цією слизистою сумішшю так, що я вже не була впевнена в тому, що вдасться це все з неї взагалі хоч якось відшкрести, не то що відмити .

З кряхтінням та потугами я все ж таки зуміла її з себе зняти. А далі — залізла в душ, прихопивши з собою сукню, раптом таки відмиється, і почалося кількагодинне пекло. Луска ніяк не хотіла відчіплятись від волосся, а водорості ніби почали маскуватись під пасма, ніяк не бажаючи покидати, вочевидь, гостинне середовище.

Я наносила шампунь, який дав Еріан, в надії, що він хоч трохи допоможе розплутати цей хаос, але він лише прибирав запах, а розплутувати доводилось самотужки. Я пробувала кілька різних плетінь в надії що щось допоможе — але це було марно. Зрештою, я витратила приблизно 4 години часу, мала майже занімівші руки, та все ж отримала, нарешті, практично повністю чисте волосся. Крупне пасмо спереду було ще склеєне, але я його залишила вже на ранок, бо сил просто не залишилось.

Сукню, вже без слизу, водоростей та луски — їй пощастило більше, ніж моєму волоссю—закинула у пральний артефакт, і пішла у спальню, в надії виспатись за ті кілька годин, які лишились до ранку.

Вже лежачи на ліжку, пустила в руки слабке цілителське плетіння, щоб воно хоч трохи зняло втому, і нарешті провалилась у сон.

☆☆☆

Із сну мене тихо, але наполегливо висмикували якісь зсоваючі звуки та блимання, яке дратівливо засліплювало замкнені повіки.

Я розплющила одне око, і одразу зрозуміла, що вже далеко не ранок, бо сонце вже достатньо високо піднялось від обрію. Ой ‐ йой.

Перевела погляд на приліжковий столик. Ну, звісно, обіцяла ж зранку дати знати Єларейн, що я в порядку! 

Я підскочила, і вхопила магкристал — вже досить гарячий, мабуть Єларейн намагається під'єднатись до мене вже не першу годину. Мені стало аж соромно перед подругою, хоч я і не навмисно проспала.

— Ліарін!!! О Богине, з тобою все гаразд! — Єларейн справді виглядала дуже стурбованою, — я собі місця не знаходила! Я звісно знаю Таміель, він цілком безпечний, але ж ти пішла сама, та ще й до моря, і з самого ранку не відповідаєш, я намагаюсь до тебе підключитись вже 3 години! — вона говорила так швидко, що я ледь уловлювала суть.

Я ще досі не цілком прокинулась, і голова моя явно не була готова до сприйняття і обробки будь-якого роду інформації.

— Ліарін, що з твоїм волоссям?! — Єларейн нарешті звернула увагу безпосередньо на мене, і помітивши мій, не надто презентабельний вигляд, ошелешено дивилась, затуливши рот рукою та витріщивши очі.