2

3512 рік від В.Р

скелі Муерно-Áрі, Королівство Тарієль

Теалін

– Теалін, я знайшла древні рукописи в одному із покинутих храмів Автесея, – стільки років минуло, а вона так і не змогла знову назвати його батьком. Вона подивилась на мене із сумішшю надії та занепокоєння. – Ліарін мусить прийти, і віддати половину своєї сили. Лише тоді є шанс.

Я подивилась на неї невпевнено:

– Чим це їй загрожуватиме? 

– Нічим, якщо вона зробить все правильно. – вона на хвилину замислилась, а потім продовжила, – вона сама знатиме коли настане час. Допоможи їй прийняти правильне рішення.

3561 рік від В.Р

Кардія, королівство Астренія

Ліарін

Повернувшись ввечері додому, я відчувала смуток і біль від того, що з Тайром все закінчилось саме так. Хоча ми і не посварились, та все ж тепер обом потрібен буде час, для того, щоб цей осад в душі розчинився. А ще, я відчувала як тремтить тіло, а магія всередині ніби не знаходить спокою – так завжди буває, коли життя різко перестає бути звичним і передбачуваним.

Що ж, я на порозі змін, яких, власне, сама і хотіла. 

Тайр залишився ще в архіві, а я вирішила не розтягувати наше розставання, і вже сьогодні переїхати назад до батьків. Хоча я знала що і там не затримаюсь навдовго, та схоже, просто потребувала хоча б трошки побути в рідних стінах.

Збираючи речі я не могла позбутись від думок: чи правильно я вчинила? можливо це все насправді якась дурня, і не варто було заради цього рвати стосунки з надійним хлопцем? можливого нічого цікавого я там не побачу, не дізнаюсь, а те що втрачу тут – вже буде не повернути?

Я поклала речі і сіла на ліжко, спершись головою на руки. Мені було важко з собою останнім часом, бо складалось таке враження ніби я геть себе не знаю. Ніби через мою звичайну особистість проривається якась інша, чужа, невідома мені.

Ці емоційні сплески, раптові бажання кудись зірватись і поїхати, дивні малюнки, свербіж під шкірою, ніби моя магія ніяк не вляжеться спокійно...

– Може причина саме в цьому? – я підняла голову і подивилась у дзеркало. – Можливо в мене якісь проблеми із нестабільністю магії, і саме через це я собі місця не знаходжу?

Після Великого Розлому, внаслідок якого наш світ отримав широкі степи разом з представниками людської раси, які провалились до нас із свого світу, з магією часто творилось демони знають що.

Якщо до тієї події, згідно з історичними даними, магія була на рівні безумовних рефлексів, і їй не потрібно було додатково навчатись, то після Розлому все змінилось.

З появою людей магія ніби вийшла з-під контролю. Прості дії, як-то запалити світляк, або притягнути повітрям якусь річ, створювали катастрофічні ефекти. Складні маніпуляції взагалі не вдавались. Дітям стали створювати обмежувачі, аби вони не наробили біди, а дорослі – мусили знайти причину і вчитись заново користуватись магією.

З того часу почали засновуватися магічні школи, академії, де дітей різного віку вчили приборкувати свою магію, правильно її направляти та контролювати. За більш ніж 4000 років ця система працює як злагоджений механізм, проте, іноді випадки, коли магія виходить з-під контролю, все ж трапляються.

Я вирішила залишити поки ці думки, і поговорити з мамою, коли прийду додому. Вона в мене чудова цілителька, воістину має божественний дар в питаннях діагностики та лікування.

Дозбиравши речі, я зняла браслет, який Тайр дарував мені на заручини, і поклала його на столик біля ліжка. Якщо вже залишати минуле в минулому – то цілком.

☆☆☆

Дім зустрів мене теплим світлом з вікон, та запахом мого улюбленого пирога з румбамбару, який я відчула щойно переступивши поріг.

– Доню? – мама вийшла з кухні, витираючи руки рушником, і з занепокоєнням дивилась на мене. – щось сталося?

– Розійшлися з Тайром. І завтра я іду до Тарієлі на скелі Муерно-Áрі. – я поставила сумки, і зняла куртку, відчуваючи себе вже набагато краще ніж ще пів години тому.

Будь-хто інший, мабуть, здивувався би такій прямій, чіткій відповіді в лоб, без ходіння околяса. Але не Теалін Рільє. Моя мама завжди дивилась уважно, глибоко, і не задавала багато питань, ніби і так знала всі відповіді.

Тільки й промовила:

– Голодна? 

– Ні, але чую свій улюблений пиріг, тому від чаю відмовлятись не стану. 

Сидячи на батьківській кухні і смакуючи найкращим у світі пирогом, я не могла не відчути умиротворення. Можливо, це мамина цілительска енергія так на мене впливала, або ж відчуття дому, не знаю. Проте, я згадала, що мусила ще поговорити з мамою про магію. Мушу переконатись, що все добре, або ж дізнатись що маю проблеми і якось їх вирішувати.

– Мам, я останнім часом почуваюся ніби не в собі. Якісь емоційні сплески, дивні імпульсивні бажання, внутрішній неспокій. Можливо моя магія з-під контролю виходить? Зробиш мені діагностику?

Мама лише поглинула на мене серйозно, і поставивши чашку з чаєм трохи буркотливо сказала:

– Добре все з твоєю магією.

– Але ж ти не провела діагностику, як можеш бути впевнена в цьому?

– Вона не потрібна, я і так знаю.

Знаючи маму, я не стала сперечатись, хоча трохи і здивувалася аж такій всепроникливості. 

– То що це тоді може бути? – спитала я, в надії, що мама допоможе мені зрозуміти що зі мною відбувається.

Мама подивилась на мене, зітхнула, і з якоюсь перебільшеною легкістю в голосі видала:

– Потреба у відпочинку. Засиділась ти вже у своєму архіві, доню. Тож поїдь, подивись світ, погуляй гарними місцями. Головне – будь обережна.

Я насупилась. Дивним в цій розмові було все. І те, шо мама заохочувала мою подорож до сусіднього королівства, і те що просила бути обережною. Я ніколи і не була розбишакою чи шибайголовою. Завжди дуже розважлива, переважно стримана, звідки такі настанови?