Розділ 7: П'яна й дурна! (5)

*Новий світ. День 11. Опівдні*

«Я знаю, як дізнатися правду!», – подумала Хельга.

Вона, тримаючи свого чоловіка під руку, поверталася додому. Опустивши погляд, жінка згадувала та перебирала усе, що вона побачила вчора.

– Ти якась задумлива сьогодні, щось сталося? – запитав Калеб.

– Та так, замислилася...

– Над чим? Коли жінка мовчить – готуйся до проблем, тож розповідай! – пожартував чоловік. 

– Й не кажи, – посміялася Хельга. – Та нічого такого, просто... Як цей хлопець з'явився у нашому селі – життя наче набрало обертів. А тут ще й це намисто... Просто думаю, що може бути далі, до чого готуватися?

– Ну, сьогодні він попросив дозволу залишитися... Не думаю, що Айвін хоче підкласти нам свиню. А ти що думаєш?

– Думаю, що ти правильно зробив, що дозволив лишитися! Хлопець він гарний, та й Лайлі подобається. А щодо цього випадку з намистом... Сьогодні подивимося. 

– Ти щось вигадала? 

– Можна сказати, що так...

Аж раптом, чоловік плеснув дружину по сідницях. Від несподіванки Хельга аж підстрибнула! Усі думки вилетіли з голови, а чоловік лише міцніше притиснув руку жінки до себе.  Піднявши круглі, сповнені подивом та обуренням, очі, Хельга двічі моргнула, дивлячись на чоловіка, що йшов та посміхався. Вільною рукою вона терла сідниці, хоча Калеб плеснув зовсім не боляче.

– От хитра кішка! Айвін залишився, а Еміль сам відвалився! Все одно все сталося так, як ти хотіла!

– Ну ти що... А раптом побачить хто?

«Він не охолонув до мене за роки шлюбу... Все ще цілує постійно, поважає, питає думку... Хоча тут він перегнув! Але я не скажу, що мені не сподобалося...»

– Та не трусися ти! – підбадьорив Калеб і знову плеснув дружину по сідницях. 

– Та годі тобі! – випалила жінка й плеснула чоловіка по грудях своєю тендітною долонею. 

У відповідь Калеб лише обійняв дружину за плечі й підтягнув її до себе. Наче кішка навесні, Хельга посміхалася й тулилася до чоловіка, поки вони разом йшли до хати. 

*Тим часом*

– Слухайте, пані Лів, я так не хочу! – виривався Айвін з обіймів жінки. 

– А я хочу, – дурнувато посміхалася жінка.

«Щоб її! Вона вже напилася й не розуміє, що робить! Як заспокоїти цю божевільну?»

– Я! Я дуже хочу! Адже тепер тебе з Яшмою нічого не поєднує!

«Нарешті! Усе! Сьогодні! Я отримаю його! Я більше не буду самотньою, не буду ходити в дівках... Щоб ту Іду! Забрала мого брата, забрала мого Хромара! Він піклувався про мене, він носив мене на руках, він кохав мене! А ти... Ні... Я не згнию в цій клітці! Ви забрали Яшму... Але я знайшла заміну... Його я вже не віддам!»

Айвін пручався й намагався вирватися із захвату аристократки. Та жінка, вже нічого не соромлячись, почала викручувати й заламувати парубку кисті, аби той тільки лежав спокійно. Шумно дихаючи, жінка прикушувала власні губи від роздратування. Вона намагалася зняти з хлопця одяг, але той ворочався так, що це майже неможливо було зробити.

– Мій брат... Після того як спіймав мене з Яшмою, приставив до мене цього бовдура... Щоб той стежив за мною і не давав мені повторити цей досвід! А мені тоді дуже сподобалося! Хоч Яшма також дівчина, але було вже байдуже... 

З цими словами аристократка нарешті змогла вихопити руки хлопця і притиснути їх до ліжка. Тепер у парубка навіть не було можливості протидіяти їй, та він все одно не здавався. 

«Треба її якось вирубити! Хай проспиться, вона ненормальна! Щоб я ще раз колись пішов до цієї жінки!»

Раптом аристократка рикнула, наче дикий звір, і стрибнула на хлопці, привертаючи до себе увагу.

– Якщо ти зараз не припиниш пручатися, і не віддашся мені сам... Я розповім брату, що ти зґвалтував мене! Тоді вже сам будеш розгрібати наслідки! 

«Іншого виходу немає!» 

– Добре, пані Лів! 

«Справді? Спрацювало?»

Жінка здивувалася і на мить втратила контроль. Цього вистачило, аби хлопець вирвав руки. Коли він зробив це, пані Лів, стиснувши зуби, вже хотіла потягнутися, аби знову притиснути парубка. Але той м’яко, навіть ввічливо, взяв її за талію. Зупинившись, вельможа тільки подивилася на руки хлопця, а потім і у його очі.

– Тільки я не хочу робити це так! Ми ж, зрештою, не тварини! Тому давайте це зробимо культурно!

– Тоб... то...

– А я вам покажу! 

Айвін різко зігнувся і його обличчя опинилося максимально близько до обличчя жінки. Від несподіванки, пані Лів відсахнулася, а хлопець, допомагаючи їй продовжити цей рух, піднявся на ноги сам, та ще й підняв на ноги аристократку. Дивлячись їй прямо в очі, юнак бачив небувалу зацікавленість, подив. Пані Лів тримала зігнуті руки притиснутими до себе, але хлопець допоміг їй подолати тривогу.