Глава 41 Остаточна перемога

Активована навичка «Берсерк»

Навіть сама Смерть не здатна впоратися з вашою люттю та бажанням жити. Біль, втома, спокій не відомі вам, доки ворог не переможений. Ефективність вашого тіла, вміння та міць навичок, збільшені в шість разів, а міцність броні та  сила ураження зброї вдвічі.

Тепер я майже безсмертний, от тільки є одне обмеження, безсмертний усього на 700 ударів серця. Сподіваюся цього вистачить. Диск, створений Веладіусом, насичувався силою надто повільно, а сам маг був блідим і ледве стояв на ногах. Але все одно продовжував вигукувати слова заклинання, то підвищуючи, то понижуючи голос. Луара напружено стежила за Веладіусом, щоразу реагуючи на зміни тону. Її увага була повністю поглинута підтримкою заклинання, а тому, прозорники, стали виключно моєю проблемою. Хоча яка тут проблема?

«Хаос вивірених ударів» — збільшені в шість разів показники сили, спритності та швидкості, не залишили й шансів четвірці істот, що нависли над нами. Удар пазуром приходиться в рогову пластину, але тепер вона для мене не міцніша за аркуш паперу. На зміну покійному квартету, приходить цілий десяток нових гусениць, от тільки майже пів хвилини хаосу, подаровані берсерком, з легкістю помножать на нуль усіх цих потвор.

Невеликий перепочинок дає можливість озирнутися, начебто, поки тримаємося, але наскільки нас вистачить? Відчуваю, як починають затягуватися рани — це Дангор, застосував «бутон життя» паралельно оновлюючи можливість використовувати навички, проте, лише ті, що за класом, не перевищують рідкісні та звичайні.

Знову смарагдове сяйво, «бутон життя» відкрив Ведмедю друге дихання і здоровань із новими силами, методично орудуючи щитом і булавою, почав кришити мерзенних гусениць, працюючи за себе й мертвого Варлакса. Прозорники знову хочуть узяти нас із Луарою в кільце, а я починаю корити себе за те, що не використав цей короткий перепочинок, аби привести допомогу.

Хоча, хто його знає, скільки б часу мені знадобилося, щоби пояснити все, своєю ламаною аймаларською. А просто так перенести воїнів я не можу, потрібно їхнє бажання. Ні, якщо ситуація стане критичною, тоді піду на ризик, а так — поки берсерк робить свою справу.

Зробивши крок уперед і в сторону, з легкістю уникаю атаки прозорника, котрий спробував узяти мене на таран. Надто повільно. Хижо скалячись, застрибую гусениці на спину. Потвора намагається піднятися на весь зріст, але кіготь, занурений усередину масивної голови, миттєво гасить її свідомість. Наступна гусінь атакує мене зі спини й майже одразу згорає підпав під пагубний вплив заклинання. Ще п’ять гусениць гинуть безславно, а я щиро жалкую, що мені більше не можна вмирати. Загибель Леворда практично позбавила мене можливості використовувати берсерк.

Прозорники врешті збагнули, що атакуючи поодинці, нічого зробити зі мною не зможуть, а тому вирішили змінити тактику й напасти всі разом. Виходить, інтелект у них усе ж таки є, але це вам усе одно не допоможе.

«Хаос вивірених ударів» — злітаю над головами супротивників, радіючи з того, що «берсерк», не тільки збільшив час дії навичок, але і зменшив їх відкат. Один удар, другий, третій кожен досягає мети, знижуючи вдвічі кількість нападників. Знову змінюю положення, збираючись прикінчити найближчого супротивника, але не бачу його. Попелястий туман, створений Алією, зник.

Ледве помітне коливання повітря, видиме, тільки якщо знаєш, куди дивитися, змушує мене відскочити убік. Шурхіт за спиною і моє тіло, подібно до новонародженого Сібми підноситися над фортецею. Зібравши всю волю в кулак, навпомацки обхоплюю роги тварюки й ще більше нанизую себе на них, упираючись спиною в кістяну морду гусениці. Пазурі ховаються в рукавичках і одразу вислизають із ліктьового суглоба. Один удар, другий, третій прозорник падає на підлогу, а я починаю гарячково працювати руками, намагаючись стягнути себе з гострих рогів.

Перед очима застигла страшна картина. Тендітна дівчина в плащі й із гострокінцевим капелюшком замість шолома, самовіддано грає на флейті, розливаючи звуки музики по всій вежі, а в кроці від неї, повітря стає якимось неправильним, занадто живим.

Залишилося десять ударів серця, дев’ять, вісім… один, темрява.

Розплющую очі й бачу перед собою схвильовані обличчя Алії та Дангора.

— Встигла, — зло шипить магеса, а Дангор по-дружньому плескає мене по плечу, повторюючи.

— Живий, — тож і Варлакс житиме.

— Луара! — із жахом кличу кохану, пригадуючи прозорника за її спиною.

— Невже оглух? — здивовано промовляє Дангор. — Хоча чого це? Адже чорна куля лікує від усього, а ну дай-но погляну.

Щось я туплю, звуки флейти продовжують лунати, а значить — Луара жива.

— Що з прозорниками?

— Таки ще й осліп або різко подурів, — приречено зітхає малий, підморгуючи Ведмедю.

— Тан із тобою все гаразд? — Не поділяє веселощів Алія.

І справді, якийсь я загальмований, раз не помічаю, усю ту вбивчу вакханалію, що зараз, твориться навколо. Розкручений диск, випускав сотні смертоносних променів та батогів, що косили прозорників один за одним. Мерзені гусениці, під дією заклинання Веладіуса знову були видимі й у паніці металися, намагаючись знайти укриття, але з їх розмірами це було майже нереально. Чого не можна сказати про свинорилих, які, розштовхуючи один одного, ломанулися всередину захоплених веж та будинків, де промені вже не могли їх дістати.