Глава 27 Гуртом і батька легше бити

Черговий тунель освітлений смолоскипами був значно ширшим за попередній. Через що збільшилася кількість монгрів, які перегороджували нам шлях. Трійки вервилів, змінилися п’ятірками кам’яних големів. І знову, зброя та навички більшості членів загону виявилися практично безсилими проти монгрів, які атакували нас.

Міргу довелося завдати своїм полуторником не менше п’яти ударів, цілячи в одну точку, аби відсікти ногу голему. Натомість Ведмідь із Варлаксом кришили монгрів наліво й направо, відіграючись за недавнє безсилля проти вервилів. Завдяки їхній завзятості шлях до чергового залу з хранителем зайняв утричі менше часу.

Увійшовши до печери, ми побачили на постаменті кам’яну статую широкоплечего чоловіка з головою бика. Його м’язисте тіло було частково прикрите накидкою зі шкіри леопарда або істоти схожого забарвлення. В одній руці він тримав круглий опуклий щит, що носили давньогрецькі гопліти, а в другій, короткий меч. Точніше, коротким він здавався, лише на контрасті із цим здорованем, на тлі якого, навіть Ведмідь виглядав прищавим молодиком, що вперше зайшов до спортзалу.

— Мірг, — покликала мовчуна Алія. — Що в нього зі швидкістю?

— Швидкий та спритний.

— А сила удару?

— Тільки щит Ведмедя, — сивочолий воїн знову був небагатослівний.

— Ментальний захист?

— Вищий за середній.

— Значить так, — почала віддавати накази Алія:

— Ведмідь, візьми в Тана синю кулю базиліксу, тільки використаєш її за крайньої потреби. Тан, у тебе ще є? Чудово, цю залиш для себе.

Дангор, «благодать рук» прибережи для Ведмедя. Виняток Тан, він завжди знайде, куди вляпатися і я дуже здивуюся, якщо нічого подібного не станеться і цього разу.

Усі інші, після того, як Ведмідь використає навичку «сліпа помста», беремо монгра в коло й атакуємо за годинниковою стрілкою. Не захоплюємося і завдаємо всього один удар. Інтервал між нападом двадцять ударів серця. Я атакую перша. Ведмідь, навичку «сліпа помста» використаєш за відкатом.

Цей хранитель відрізнявся від усіх зустрінутих мною раніше тим, що залишався абсолютно байдужим увесь час поки ми господарювали всередині зали. У нас вийшло безперешкодно пройти в самий кінець і оточити його статую. Хранитель ніяк не відреагував, навіть коли Ведмідь підійшов впритул. Але щойно здоровань заніс булаву, збираючись активувати навичку, як монгр почав перетворюватися. Тіло, яке ще удар серця тому було каменем, миттєво сховалося в  сталеву броню, поверх якої, так само красувалася леопардова накидка. Неприкритою залишилася тільки масивна бичача голова, прикрашена золотистими рогами.

Спалах смарагдового світла й мої вуха заклало від дзвінкого гуркоту, що послідував за ударом меча об баштовий щит Ведмедя. Здорованю, навіть довелося зробити крок назад, аби не втратити рівновагу.

— Інтавр, тринадцятий ранг, — кричить Ведмідь, знову роблячи крок назад, відступаючи під потужними ударами меча противника. У цю ж мить Алія з граціозністю дикої кішки скорочує дистанцію і завдає колючого удару, влучаючи в зчленування обладунків хранителя на лівій нозі. Неприємний металевий скрегіт сповіщає про те, що задум дівчини не вдався. Монгр вчасно встиг підігнути ногу в коліні, зумівши таким чином заблокувати зброю магеси.

Алія зробила кілька безуспішних спроб вирвати зброю і незабаром, була змушена відпустити рукоять і відійти назад. Втім, лише через кілька ударів серця, клинок знову був при ній. Особливості іменної зброї не дозволяли надовго розлучитися з нею.

Наступним удар завдавав Мірг. Мовчун не став шукати слабкі місця в броні супротивника, розвіяв один меч, а руків’я другого, зручніше перехопив двома руками й щосили увігнав вістря в кірасу бичаголового.

На моє здивування замість того, аби пронизати тіло монгра наскрізь, Мірг лише зумів залишити щербату вибоїну на броні велетня.

— Ви так до пришестя женців тикатимете його своїми зубочистками, — зневажливо промовив Варлакс і завдав схрещеного удару одразу обома молотами, цілячись у голову тварюки. Але, мабуть, вона в нього зроблена із чавуну, оскільки замість того, щоб тріснути, наче перестиглий кавун, лише трохи нахилилася спершу в один бік під час удару лівим молотом, а потім в другий — під час влучання правим.

— Ведмідь, «сліпа помста»,  Варлакс, біжи не зупиняючись, решті застигнути на місці! — намагається скоромовкою прокричати команду Алія, але Інтавр діє надто швидко. Ведмідь тільки й встигає, що замахнутися. Як монгр, забувши про здорованя, із подвоєною люттю накидається на Варлакса. Його розмашистий удар припадає на схрещені сокири "Чингісхана" й хоч ті блокують меч, але інерція така, що Варлакс падає на підлогу. Спалах смарагдового світла опромінює печеру, але монгр ніяк не реагує на потуги Ведмедя й завдає нового удару, намагаючись припечатати Варлакса до землі.

На щастя, воїн встигає вчасно відкотитися вбік і клинок Ітавра на третину занурюється в скелясту підлогу печери. При цьому сила удару така, що я відчуваю вібрацію під ногами. Тим часом Ведмідь встигає завдати удару булавою в спину супротивника й залишити на ній невелику вм’ятину. Монгр на мить зупиняється, намагаючись вирішити, кого йому атакувати, але після повторного удару все ж розвертається до  здорованя.

— Варлаксе! — роздратовано кричить Алія, — чогось подібного я очікувала від Тана, але аж ніяк не від тебе! Негайно повертайся на своє місце! Пропускаєш два кола й тільки потім завдаєш удар. Нагадую, лише один удар, — єлейним голосом закінчує одповідь Алія.

Коли тон магеси набував таких ось оманливо-солодких ноток — це означало, лише одне — до слів Алії краще прислухатися. На щастя, Варлакс не став сперечатися і мовчазною згодою визнав свою провину. 

Дочекавшись своєї черги, я завдав колючого удару  чітко по центру вм’ятини, залишеної булавою Ведмедя. Успіхом моєї атаки стала невелика щербина, але все одно справа потихеньку йшла.

Так, по черзі завдаючи один удар за іншим, ми змогли перетворити кірасу Інтавра на купу понівеченого металу, яка все ще якимось дивом зберігала свою цілісність, і не давала нам поставити крапку в цій битві.