Глава 9 Початок проблем

— Вибач. Але ти ніяк не бажав прокидатися. Я навіть кілька разів ударив тебе ногою, але все без пуття. Таки довелося затиснути ніс і рот. Звісно, не найприємніший варіант побудки, проте тихий та дієвий.

Ми знову пустилися галопом, тільки на відміну від хрестоматійних мандрівників, коней у нас не було й бігти доводилося на своїх двох.

Пересувалися, дотримуючись такої тактики: попереду, на відстані трьох тисяч кроків, прихований «пеленою світла», біг Рааль, за ним, намагаючись ступати слід у слід, рухався я. Якщо траплявся невеликий патруль, малий самотужки розбирався з ним, а якщо кількість свинорилих перевалювала за два десятки, чекав на мене і вже ми вдвох по-швидкому множили кабанчиків на нуль, а потім присипали їхні тіла снігом.

У випадку, коли на горизонті з’являвся загін під проводом своргів, або повноцінна шаргська банда, Рааль швидко повертався назад, і мені доводилося пірнати в сніг, прикидаючись ще одним кучугуром на безкраїх просторах, а малий, продовжував контролювати пересування супротивника, залишаючись невидимим для очей.

Монгри практично не траплялися, мабуть, шаргські патрулі, що нишпорили в окрузі, влаштували їм тотальний геноцид.

Два дні мандрів пройшли без особливих пригод. Наші дороги цілком успішно розходилися з великими патрулями, а дрібні не завдавали клопоту, але на третій день удача від нас усе-таки відвернулася, і я, випадково повернувши голову назад, помітив вдалині, темні цятки силуетів.

Судячи з усього, сліди, які ми залишали, нарешті, зацікавили один із шаргських патрулів. І думається мені, причиною стала сьогоднішня сутичка, під час якої, було знищено одразу чотири десятки свиномордих. Краще б ми тоді, влаштували привал і дочекалися, поки вони пройдуть повз, але шарги рухалися настільки повільно, що довелося б витратити щонайменше половину світлового дня.

До того ж ще з учора, кількість шаргів істотно збільшилася і тепер, серед них траплялися не лише патрулі, а і групи кабанчиків, які вирвалися із загального строю, аби попустувати.

Тільки-но я помітив темні силуети, як моментально прискорився, намагаючись якомога швидше наздогнати Рааля. Згідно з домовленістю, хлопець періодично мав обертатися назад і одразу сповільнювати крок, якщо побачить, що я його наздоганяю. Тож у салочки довго грати не довелося.

У нашому загоні Рааль був найбільш пильним, тому мені, навіть, нічого пояснювати не довелося, хлопець сам уже все побачив і навіть вніс ясність у ситуацію, що склалася, виносячи невтішний вердикт.

— Чотири десятки своргів і не менше трьох сотень шаргів. Чітко йдуть по сліду. Самим, нам із ними не впоратися. Але, навіть, якщо призвати Алію та інших, то все одно — це дуже ризиковано. На жаль, сліди такої бійки буде чудово видно, навіть здалеку, тож незабаром у нас на хвості з’явиться нова  банда.

Тан, єдиний вихід це використати трюк із проколом, робиш три стрибки й одразу в замет, будемо сподіватися, що за час моєї відсутності ніхто на тебе випадково не натрапить. Судячи з усього, ми перебуваємо недалеко від передової банди, через що кількість шаргських патрулів, істотно збільшилася. Щось ми розійшлися, потрібно було поводитися набагато тихіше, але нічого вже не поробиш.

Пригнувшись, аби не відсвічувати. Я три рази активував «масовий прокол буття». Шкода, що не можна використовувати цю навичку поспіль і доводиться вичікувати невелику паузу. Зате тепер, практично точно знаю, скільки вона триватиме. Між першим і другим стрибком, сорок-сорок п’ять ударів серця, між другим і третім, хвилина.

Одразу, як здійснив останнє перенесення, ліг на живіт, зариваючись глибше в сніг, так, щоб стирчала, лише одна моя голова, прикрита капюшоном, і скриплячи зубами від власного безсилля, почав спостерігати, як самотній силует малого, віддаляється в сторону, а йому навперейми мчить сіра маса тварюк.

Незабаром на горизонті з’явився ще один шаргський загін, зовсім невеликий. З такими групами Рааль зазвичай розправлявся самостійно, та й маршрут свинорилих проходив мимо мого укриття, тож жодної небезпеки для мене вони не становили.

Ось тільки я ніяк не міг розслабиться і лежати спокійно. Мене душила злість через усе частіші ігри в хованки, які забирали дорогоцінний час, так необхідний Фелморовим бійцям, аби послати за допомогою та протриматися, доки не підійде підкріплення.

А ще, мені будь-що потрібно переконати Луару не вдавати із себе героя і покинути долину. Нічого їй робити в майбутній м’ясорубці, шансів вистояти проти такої хвилі свиномордих занадто мало. А вона чарівник, цінний боєць, уміння якого ще знадобляться аймаларцям у майбутніх битвах.

Хоча по розуму, висилати з долини потрібно всіх старих та дітей. Ось їхньою охороною в дорозі нехай вона й займається.

Провівши в подібних роздумах більшу частину часу, раптом  відчув пронизливий холод, а в голові, немовби щось клацнуло і я усвідомив, що Рааль мертвий.

В описі навички сказано — призов доступний через дві години після смерті. Але, як зрозуміти, що час настав? Годинника, то в мене немає? Мабуть, доведеться періодично вставати й повторювати заповітну фразу, поки не вийде повернути хлопця з небуття.

Ну, раз так, тоді чому б у якості експерименту не спробувати цього зробити зараз, найближчим часом я абсолютно вільний. Озирнувся, начебто нікого не видно, всюди, лише засніжена пустка.

Картинно простягнув руки до неба, почав тужитися, подумки уявляючи, як Рааль встає переді мною. Нічого, глухо, навіть слабкого натяку на біль немає. Гаразд, мабуть, закони Великої Зміни не так-то легко обійти й «масовий прокол буття» єдина моя перемога на цьому терені. Що ж доведеться повалятися в заметі ще якийсь час.

Ні, на початку, звісно, виник порив, не чекаючи повернення малого, самостійно продовжити шлях, але я зусиллям волі переборов свербіж в одному місці.

По-перше, через сонце, що сховалося за густими хмарами, я запросто можу збитися і почати ходити колами, а по-друге, вчасно помітив ще один великий загін свинорилих. Його шлях, на щастя, проходив на межі видимості, але, можливо, серед своргів також трапляються унікуми, наділені такими ж пильними, як у Рааля, очима, і я лише бездумно підставлюся, зводячи нанівець жертву хлопця.