Глава 4 Своргські забавки

Спуск виявився досить важким і небезпечним. Я весь час провалювався по пояс у кучугури, періодично втрачав рівновагу та починав шкереберть котитися вниз і вдосталь наковтавшись снігу, гальмував. Кілька разів ледь встигав зупинитися біля самого краю урвища, а одного разу, навіть застосував «масовий прокол буття», лаючи власну незграбність. Ще одна подібна помилка і я можу застрягти тут надовго, чекаючи поки світанок оновить мої здібності.

Тільки ось один момент, тут — це де? Куди нас підняла платформа? Гора всередині гори — звучить досить абсурдно. Тим паче, що весь простір, який нас оточував: ця величезна печера зі стінами, що здіймаються вгору наскільки вистачає очей, ніяк не могли вміститися всередині тієї, скромних розмірів гірки, до якої ми пробивалися крізь банди шаргів.

Можливо, я перебуваю в черговому, новому для себе світі, пов’язаному з Туманним, лише вузьким проходом, а платформа — це свого роду електричка, що курсує між ними? Але тоді виходить, що тунелі навколо гори, можуть вести в інші світи? Тільки ось потрапити в них у мене навряд чи вийде.

Усі проходи були вкриті густою різнобарвною пеленою і лише той, через який проходила платформа, ледь прикривав синьо-зелений серпанок, крізь який можна було побачити тьмяне світіння внизу.

Але ж коли ми збирали пазл, печера не мала освітлення. Цей факт я якось випустив з уваги, забувши, що світильниками нам слугували створені магесою вогняні диски. Мене пробив легкий озноб, коли я усвідомив усю безперспективність своєї витівки зі стрибком, якби печера у внизу, залишилася неосвітленою. Я б просто не знав, коли активувати прокол.

Й одразу голосно вилаявся від злості, що накотила. Якщо достатньо світла, аби бачив ти, значить його достатньо, аби побачити тебе. А що, як там усе кишить шаргами?

Призвати Алію та інших аби прориватися з боєм, не варіант. У нас вийшло дістатися сюди виключно завдяки фактору несподіванки й тому, що шарги та сворги не наважилися піти за нами всередину печери.

Цього ж разу, нам спершу доведеться пройти зал, потім тунель із пастками. Хоча вони зараз мають бути відключені, оскільки всьому цьому натовпу якось треба вибратися назовні. Зате біля входу на нас точно чекатиме все їхнє воїнство. І щось мені підказує, почни ми прориватися з боєм, нас просто заблокують у вузьких коридорах тунелю.

Але, навіть якщо все вийде, то за нами обов’язково влаштують погоню і без їжі, на одних морально-вольових, ми далеко не втечемо.

Значить, доведеться стрибати вниз одному й діяти виходячи із ситуації, що склалася, знову ввіряючи себе в руки перемінливої вдачі.

Незабаром довелося зняти шолом, залишившись в одному чепчику. Не витримавши всіх випробувань, механізм забрала став непридатним, через що воно постійно опускалося на очі. Сяк-так прикріпивши шолом до пояса, продовжив спуск.

Коли платформа, що перевозила чергову шарго-сворзьку орду, проходила поруч, пірнав у сніг, чекаючи, коли вона віддалиться на кілька сотень кроків вниз. І лише потім, продовжував спуск, але рівно доти, поки чергова партія свинорилих не опинялася в небезпечній близькості.

Сворги поводилися із шаргами, майже, як люблячі старші брати. За весь процес спуску, під веселий вереск і рохкання, з платформи скидалося не більше чотирьох-п’яти шаргів.

Нарешті, за черговим скелястим виступом я знайшов вільну від снігу ділянку і зробив невеликий привал. Так суто символічний, аби перевести дух. На повноцінний відпочинок розраховувати не доводилося. Час, будь він неладен.

Виглянувши із-за уступу, зі зловтіхою подивився на платформу. Там сворги якраз вчили літати свого молодшого сорильника.

Здоровенний кабан підняв над головою вгодованого шарга, що верещав та хаотично розмахував руками й ногами.

Сворг був одягнений у матову, червоно-чорну броню. Таке екіпірування свідчило про доволі високий ранг свинорилого.

Ще не іменна, та, бувши інкрустованою кристалами посилення, набувала яскравих, насичених кольорів. Причому, що більше було інкрустовано кристалів у броню, то яскравішим виявлявся її колір. Але для своргів, навіть подібна екіпіровка — рідкість принаймні так було до нашого походу на північ.

Тим часом сворг, продовжуючи утримувати жертву на витягнутих руках, узяв невеликий розгін і, зупинившись на краю платформи, відправив бідолаху в політ.

Пронизливий вереск боляче різонув по вухах, але тривав він не довго. Зробивши кілька перекидів через голову, шарг досить швидко зустрів на своєму шляху невеликий скальний виступ і одразу замовк.

А що, як приміряти на себе шаргські обладунки та спробувати затесатися в їхні ряди?

Не схоже, що там внизу, настільки яскраве освітлення, як тут. До того ж шарги «трішки» тупуваті, та й більшість своргів недалеко пішли від них. Головне, не попастися на очі гнорлу або особливо кмітливим представникам кабанячих.

Шкода, що цього літуна запустили занадто рано. Я ще планую гарненько вимазати своє тіло й обладунки в шаргській крові, а також нутрощах, аби перебити  запах. Не знаю, що в них із нюхом, якщо, як у земних свиней, тоді це точно не завадить.

До того ж аби приміряти його екіпіровку, мені доведеться знову тягнутися вгору,а я вже майже спустився до підніжжя, залишилось якихось триста кроків.

Трохи нижче, також валяється кілька тіл, але лежать вони там доволі давно, тож найімовірніше, встигли промерзнути, ну нічого, хоча б приміряю їхні обладунки.

Більше не зволікаючи, починаю зміщуватися до жолоба, яким рухається платформа, і до шаргського тіла, що розкарячилося в кількох десятках кроків від нього.

— Знатний виродок, — вирвалось у мене, ледве я підійшов. Особливо погіршувало ситуацію: зламана щелепа, вивернута ключиця і посиніла від холоду шкіра. Шкода, але розміри тварюки, що лежала переді мною, були занадто видатними порівняно з моїми. Не в плані зросту чи ширини плечей, а винятково об’єму живота. Його черевний мозоль, сильно дисонував на тлі цілком стандартних розмірів тіла. Поміркувавши, вирішив стягнути з виродка шкіряні чоботи, які через підвищену вагу тварюки, практично припали мені за розміром. Приміряв, трохи замалі, але, як любили говорити ринкові бариги, впарюючи черговому лоху товар — «та ви що — це ж натуральна шкіра, вона ще розтягнеться, зате подивіться, як вам личить».