Хроніки внутрішньої війни

«Псевдо воля»

Батько наш — смерека, а Карпати — мати.

Ти за свою землю хіба повинен помирати? Проливати кров свою й чужу рікою,

начебто за власну волю?

***

Та заради чого? Так, заради ж свого роду!

За батька, брата, що вже під землею,

за любу Україну-неньку.

Гарна казка, чи не так?

***

Але ні, ні-ні, ще раз ні!

В першу чергу це заради пана, злоїбучого босурмана.

Щоб пройшли часи — і знову,

знову й знову, сука, все по колу.

Відродили, внесли зміни, але суть-то так і не змінили.

***

Це не байка — це реальність нашого життя:

без вульгарних масок, без казкових, блять, прикрас.

Світло завжди вище тіні,

але мало хто це в нічному лісі розуміє.

****

І пройде усе по колу, буде знову й знову, й знову кров текти рікою,

доки не прийде той самий, хто скаже людям:

«Сука, схаменіться, бляха, досить!»

***

Всі прозріють рівно на хвилину,

Та й знову, далі все піде по колу:

розіпнуть його на полі,

заради смаку псевдоволі.

Подобається

#403 в Сучасна проза
#198 в Різне
#7 в Поезія

Відредаговано: 26.09.2026