Всі ми люди різні — так воно і є.
Хтось вирішує проблеми через інших,
А хтось їх тягне на своєму блять, горбі
Через те, що так їх от навчили.
Але я не про це.
***
Для когось світ цей як театр,
Де без ролі ти ніхто й ніщо,
Де жебраки панів тут грають,
Але я все бачу... Хто є хто.
**
А для когось світ цей як дрімучий ліс,
Де безвихідь, страх і по коліна сніг,
Де пускають інієм по колу
Відголоски злих часів.
Але я не про це.
*
Хтось тут виріс у сім'ї з достатком,
Та спустився до самих низин,
А хтось не знав ні матері, ні батька,
Та піднявся до найвищих, блять, вершин.
Але я теж не про це.
**
Ми всі люди різні — і так воно вже є,
Але є і протилежність цьому,
Що з голови й до ніг нас усіх об’єднує.
***
Страх темряви чи того, що в ній живе,
Страх зустрітись із самим собою,
З демоном чи ними,
Що живуть у найтемнішій глибині твоїй —
Це те, що більшість з ніг зіб'є.
**
Бути коханим Та у відповідь кохати —
Те, що більшість хоче понад усе.
*
І ціна теж солідна цьому є,
Але ціна — не в діамантових мостах,
А в тому, що побудував ти в собі сам.
***
Бо коли зустрінешся
Із самим собою —
Ти побачиш та відчуєш
Все на власній шкурі,
Чого насправді стоїш.
**
Ціна важка — питань нема,
Але хто сказав, що життя —
Це легка і чесна гра?