Хроніки внутрішньої війни

«Думів нуль»

Я втомився та й приліг,
але хз, навіщо це мені.
Думів — нуль, взагалі не розумію,
але слова ідуть із глибини душі.

***

Наче добре, наче файно,
але хз, навіщо це мені.
Руки тонуть у воді,
полум'я горить в моїй душі.

Хочу мати все й одразу,
але який то буде смак душі?
Нема нічого — все хуйово.
Маю все, нічого і не хочу.

Розуміння поряд тут зі мною
заставля писать мене вірші.
Тіло — клітка для душі,
сидимо, як пташинята, в нім.

Подобається

#403 в Сучасна проза
#198 в Різне
#7 в Поезія

Відредаговано: 26.09.2026