Глава 18

Алекс хоч і жив у цьому будинку майже тиждень, але з Катріною поки спільної мови не знайшов. Хоч знав про неї давно, та і бачив не вперше, але тепер дівчина подорослішала, стала геть іншою - гонору точно  побільшало. Та  зараз після чергового приступу вона була у ліжку, а він тренувався в добре облаштованому спортзалі в Марковому будинку, багато гуляв садом та прилеглими територіями, інколи поглиблювався у вивчення книг у бібліотеці -  відновлював сили.

На вулиці була глуха ніч і Алекс спав, коли його збудили різкі коливання в повітрі, він відчував як змінився тиск, як тремтить ліжко, і здається сама земля. Чоловік як ошпарений скочив з постелі, і просто в трусах побіг до бібліотеки. Побачене шокувало його ще більше. Непритомна Анна, поруч Марк якого він не відчував, і серед всього цього хаосу Катріна, яка намагається дати раду своїй енергії. 

—  Що тут в біса коїться?

—  Я вбила його, розумієш, вбила їх обох.

—  Що ти таке несеш? Ти ж знаєш…?

—  Але він мертвий!

Алекс підійшов до Анни, 

—  Вона жива, але не притомна. Принеси води, швидко!-  Поки несли воду, Алекс намагався привести до тями Марка. 

Серце в нього  ніколи не билося, бо його просто не було в середині вампіра, тому він намагався відчути  його енергію,  але  як би не тужився це зробити - не відчував. До всього тіло почало випаровуватися, просто на очах воно зникало. За допомогою замовлянь Алекс намагався стримати цей процес, але нічого не допомагало, і коли Катріна прибігла з водою, перше що вона запитала:

—  Де Марк?

—   Зник… За кілька  секунд, просто в мене на очах тіло зникло.

 Катріна так і заклякла з графіном води в руці і перекошеною від страху мармизою. Алекс забрав в неї з рук воду, і поливаючи та похлопуючи по обличчю Анну таки привів її до свідомості.

Катріна нарешті осмислила суть сказаних Алексом слів, і повільно осіла на підлогу. Анна ж серед оточуючого її  хаосу взагалі не розуміла, що відбувається, як і не пам'ятала про те, чому відключилася.  Вона дивилася то на Алекса в самісіньких трусах, то на Катріну, вираз обличчя якої змінювався щомиті.

—  А де Марк? - поцікавилася дівчина, і лише коли обидва погляди спрямувалися на неї, суть всього, що відбувається довкола почала доходити до неї.

—  Це я винна -  вбила його! —  завила Катріна, мов ранений звір. Алекс намагався її заспокоїти. Він щось невиразно белькотав все ще перебуваючи в шоковому стані.

—  Але ж він не може померти, він вампір.

—  Це все ти, все це  сталося через тебе! Я вб'ю тебе!

Вони так і боролися б поки  не скінчаться сили, якби Алекс врешті не розборонив їх. 

—  Припиніть негайно, краще давайте думати, де дівся Марк, і як його повернути!

—  Але хіба можна повернути мерця?, - запитала Катріна неживим голосом.

Зараз вона забилася в куток, піджала коліна і плакала мов дитина. Анна була поруч, але заспокоювати дівчину не наважилася.

Час плив, зайнявся світанок, а за ним у вікно постукало і полуденне сонце, але всі троє так і продовжували сидіти в кабінеті господаря будинку. Ніхто не знав, що  робити далі, і як скоро Ліліт пришле своїх кишенькових песиків, щоб ті повбивали усіх, хто залишися. А без Марка вони  не зможуть довго втримати оборону. Алекс хоч і сильний, але він все ж смертний, хоча як виявилося - Марк теж. 

Першим бібліотеку покинув Алекс, але лише для того, щоб одягнутися. Катріна і Анна категорично відмовилися покидати кімнату. Алекс приглядав за ними, але все ж взявся досліджувати причину зникнення Марка. Він все ще не вірив, що той так просто помер, і куди ж ділося тіло?

В будинку кілька наступних днів панувала траурна тиша, ніхто не наважувався заговорити першим, та і не було про що розмовляти. 

 Анна  відсторонилася, зачинилася в кімнаті і годинами  сиділа біля вікна з заплющеними очима.  Катріна усамітнилася в старій літній кухні, яку Марк колись переобладнав для неї під  відьмачу лабораторію.

В один з днів Анна побачила з іншого боку будинку на даху якусь постать, вона здогадалася хто це, і зірвалася з місця мов ошпарена.

Коли Анна прибігла на дах, як і очікувала там стояла Катріна. Вона  здається зовсім не помітила появу Анни, була заплакана і мала поганий вигляд. 

—  Не роби цього, не треба! Марк не хотів би щоб ти закінчила життя ось так.

—  А який тепер сенс мені жити?

—  Ти ж хотіла іншого життя, хотіла втекти від цього всього? Зараз ти можеш піти і ніхто тебе не зупинить. Я обіцяю, що ніхто не стане тобі на заваді!

—  Але без Марка я втратила сенс, тепер мені вже нічого не потрібно…

Катріна зробила крок вперед, а потім ще один - і полетіла в низ.

Анна шоковано  дивилася туди, де щойно зникла Катріна, а зараз  на сирій землі лежало мертве тіло. Дівчина кинулася вниз, намагаючися не дати волю почуттям. 

Яке ж було її здивування, коли  вона побачила Катріну, що  сиділа на сходах, плакала, все ще мала кепський вигляд, але була жива живісінька.