Глава 14

Марк

До дому ми поверталися рано,  сонце  щойно встигло погасити зорі, і довкола все ще стояла майже ніч, лише на сході виднівся тоненький рожевий блік, що сповіщав про настання нового дня.

Вчора трапилося багато несподіванок навіть для мене, і я знав, що відчуває дівча. Як би не стримував себе, інколи все ж торкався її емоцій, просто щоб знати, що вона в порядку. Після всього, що вона побачила і почула вона досить добре тримається. Я чекав куди більшої реакції, і навіть істерики. Можливо, після Катріниних вибриків всі інші люди з своїми страхами та емоціями здаються святими, або це моя усамітненість дається взнаки.  Анна  хотіла знати правду, і я дав їй її, і очікував чого завгодно, але лише не того, що вона після всього почутого заспокоїться і засне. Так і проспала решту дороги, я навіть хотів опустити сидіння, але боявся потривожити її сон. 

Повільно та тихо заїхав у ворота і проїхав по під'їзній доріжці з гравію. Вікно було трохи відчиненими, але цього вистачило, щоб  в ніс вдарив п'янкий аромат цвіту та трави. Довкола будинку ріс сад, який ми з Катріною висаджували власноруч, і зараз в ранковий час він пах по особливому, та і  в ще закритих голівках квітів було щось дивовижне. В голові поставив позначку про те, що слід показати сад гості, і слідкувати, щоб вона частіше бувала на свіжому повітрі.

Дівчину, яку від учора звати Анною слід було розбудити, але вона так солодко спала, що геть не хотілося тривожити її сон. Ворота гаража повільно відкривали свою пащу, а я думав про те, звідки взялося це створіння, і що від неї чекати. А в голові на задньому фоні вертілася думка про те, що моє нутро якось по особливому реагує на неї, але думка зникла так само як і прийшла даючи місце внутрішнім запитанням та думкам про проблеми що вже оточували, і що насуваються.

Заїхавши в гараж я ледве встиг торкнутися дівчини, як вона відкрила очі, ніби відчуваючи, що довга дорога скінчилася. Але так само швидко закрила, відвертаючись в інший бік. 

***

Цілу ніч Катріна не знаходила собі місця, вона ненавиділа себе за те, що відпустила Марка  невідомо з ким. 

—  Де вони, і чим займаються? - все запитувала себе Катріна малюючи в уяві найнепристойніші сцени. Тепер Катріна знала точно, що цю потвору виживе з будинку за будь-яку ціну.

—  І хай Марк думає, що завгодно, хай ненавидить, - але ділити коханого з всякими приблудами вона теж не стане.

Довкола аж повітря загусло, коли Катріна побачила авто на під'їзній доріжці. Вона спостерігала, як  червона Mazda зупинилася біля гаража, і очікувала, що з відти вийде супутниця Марка, але ворота гаража вже відкрилися,  відкривалися, а з авто так ніхто і не вийшов. 

В середині лютував буревій і її душу з коріннями вивертало, з одного боку вона почувала себе ревнивою дурепою, що піддивляється, а з іншого —  кохала і не могла впоратися з почуттями. Врешті все ж пішла до дверей, що вели з гаража в будинок, дорогою натягнувши ввічливу посмішку. Але та швидко сповзла оголивши справжні почуття Катріни, коли вона побачила, як він несе її на руках до її кімнати?

—  Як  з'їздили? - з металічним присмаком в голосі запитала Катріна.

—  Привіт, чому не спиш? Ще й шостої не має?

—  А я, до твого відома, ще й не лягала, все чекала на вас, але бачу ти не сумував! Знайшов собі нову подружку, чи знову вирішив перейти на живу здобич?

—  Що ти несеш? І де Алекс?

Поки вони розмовляли на підвищених тонах, Анна встигла прокинутися, і Марк відчувши це, автоматично опустив її на землю. Тепер вона сонна та розтріпана стояла поруч не розуміючи у чому річ. 

—  А я що нянька твому Алексу, щоб слідкувати де він та чим займається?

—  Ні, але він для тебе так, принаймні поки я був у від'їзді. І припини дерти горло! І вже м'якіше запитав. 

—  Що в тебе сталося?

—  Вона, - люто прошипіла Катріна вказуючи довгим червоним нігтем на дівчину, що стояла біля Марка і сонно протираючи очі.

—  До твого відома її звати Анна. І припини вже свої дитячі істерики, йди спати, і ти Анно можеш ще відпочити.

—  Я зараз тобі дам відпочити, - Катріна зірвалася з місця, і мов оскаженілий пес накинулася на дівчина, але шкоди завдати не встигла, бо Марк зупинив її.

—  Так, годі, припини вже! Мало мені було зустрічі з вищими, та ще й тут маю клопоту. Він розвернувся прямуючи в крило, де знаходився його кабінет і бібліотека. 

Катріна на мить заклякла, а потім побігла услід за ним і схопила чоловіка за руку.

—  Ти бачив нефелінів? Але ж… Але їх не…

—  Що голос зник, чи ти мову забула? Знаю я, що не було їх з смерті Єлени, знаю. Тому припини цей цирк і марш спати, тільки спочатку сльози і соплі вмий.

Катріна хотіла щось сказати, але не встигла, бо впала на землю мов мертва. Марк пощупав пульс, і взяв на руки, щоб віднести в кімнату, а Анна, що до цього так і стояла біля дверей в гараж підбігла, і спробувала допомогти, але Марк і сам чудово впорався, тому зараз вона просто йшла поруч.