Глава 11

Провівши  в дорозі багато  часу Анна добряче втомилася, і дуже чекала наступної зупинки, бо їй смерть як кортіло у вбиральню, але зізнатися було соромно. Чомусь вона сподівалася, що дорога буде куди приємнішою та коротшою. Розмови не вийшло, і майже весь шлях минав у тиші. А дівчині, ну дуже, свербіло забити того телепня, який видав Маркові водійське посвідчення, бо здається він взагалі не знає, де знаходиться педаль гальм. І як йому тільки вдається мчати на шаленій швидкості, при цьому вчасно вписуючись у повороти, які ніби з під землі малюються.”

Дівчина довго стримувалась, але врешті запитала,

— Слухай, ми їдемо вже здається цілу вічність, куди ти мене везеш?

— В місто, - але дівчину не задовільнила така відповідь, тому вона продовжувала дивитися на водія, і Марк продовжив:

—  Думаю,  буде не зайвим показати тебе лікарю.

—  Але в мене вже нічого не болить, - спробувала запротестувати дівчина. —   Невже через це слід було так далеко їхати?

—   В якій же глушині вони живуть? - подумала. 

—   Сподіваюся, що ти, ще памятаєш про свій стан? Катріна тебе витягала буквально з того світу. Рахуй, що це просто контрольний огляд, щоб переконатися, що з тобою все гаразд. 

Слова чоловіка знайшли відклик в душі  Анни, дівчина навіть не уявляла, як давно ніхто не турбувався про неї, і як потребувала цього її душа. Настрій мимоволі все ж покращився, і вона стримала невідомо чим викликану посмішку й продовжила слухати приємний голос чоловіка.

 — Тобі пощастило, що я особисто знайомий  з головним лікарем. До того ж він справді спеціаліст від бога, і не ставитиме зайвих питань.Останні слова чоловік сказав з іронією, і на його обличчі з’явилася таємнича посмішка, немов йому відома якась всесвітня таємниця. А потім продовжив:

— А ще, я давно не виїжджав у місто, і накопичилося багато справ, які необхідно вирішити. І якщо вже через тебе я так довго відкладав з від'їздом, то сьогодні обов'язково мушу виконати все за планом.

—  А чи не думав ти, що логічніше було б пошукати будинок поблизу міста, а не ховатися в горах, як первісна людина, і витрачати на дорогу  цілий день? І що це в тебе взагалі за справи такі?

—  Міг звичайно, але питання чи хотів я, і відповім зразу я не хотів.  Давно втомився від шуму великого міста, та людського натовпу, і Катріні потрібна була більш усамітнена місцина, тому ми переїхали.

—  І ти зовсім не хочеш повернутися?

— Люди не найкраща компанія для мене. І їм, і мені буде краще, якщо все залишатиметься як є. Мені подобається світ в якому  зараз живу… Єднання з природою —   тиша і спокій. Я певно старію, але став нетерпливий до людської дурості, до їх пустих та брехливих розмов. Що стосується справ, то в мене їх багато. Але конкретно зараз я виконую певні зобовязання нав'язані самим собою. Це скоріше хоббі… Важко пояснити, але думаю з часом ти сам все зрозумієш! 

Хоч Анна уважно слухала співрозмовника, але чомусь здавалося, що великий шмат змісту залишався поза словами. А говорив чоловік так, ніби прожив не одне життя, і памятає кожне з них.  Вона не відразу знайшла, що відповісти, бо потрібні слова ніяк не хотіли складатися в якусь правильну відповідь. Врешті павза затягнулася настільки, що розривати тушу було б неввічливим. Але їй було приємно, що Марк не лише ідеальна картинка, а ще й цікава особистість. Вона б радо послухала ще щось, але ось вони вже заїхали в якесь місто. Будинки тут були ніби з казки, невеликі  затишні, оброблені зовні природним каменем. Проїхавши кілька порожніх вулиць, вони таки припаркувалися біля старої двоповерхової будівлі, яка через своє темно - зелене забарвлення виглядала ще старішою, та з зблизька виявилася потворною. Старі вікна з обдертою фарбою й облізлий фасад  надавали будівлі занедбаний та покинутий вигляд.

Марк припаркувався на майже порожній парковці. Швидко вийшов сам, і допоміг Анні - вчинивши як справжній джентельмен. Поки він витягував папки напхані стосами паперів, з заднього сидіння автомобіля, Анна детально роздивилася цю та ще декілька сусідніх будівель, зробила невтішний висновок, що архітектор коли складав план, явно був на підпитку, або не при розумі, бо стара комерційна шістнадцятиповерхівка не надто вписувалася, в новий елітний житловий район. Приємне перше враження від міста цілковито розвіялися. Зблизька все це виглядало недотепно та грубо. Тут було понуро та трохи лячно, точно як в казці, лише страшній. Дівчина і зараз не до кінця розуміла, що вони тут забули, але Марк запевнив, що це не на довго і зник за дверима. Анні ж приємна молода білявка з різким запахом парфумів, що заповнили весь простір довкола. Заварила смачної кави, однак та голоду ніяк не вгамувала. Скориставшись моментом Анна нарешті знайшла дуже потрібну їй вбиральню, і відразу полегшало. 

Марк і справді не обманув, він закінчив свої справи досить швидко, і вони вже поверталися до машини.  Дівчина хоч присоромлено, але зізналася, що дуже зголодніла. У відповідь він глянув на неї з викликом, в очах, де можна було прочитати «ЩО, ЗНОВУ?

Але організму, що відновлювався потрібно багато калорій, тому дівчина запитала:

—  Чого так дивишся на мене?  і вже подумки додала:

—  Невже ти взагалі не їси, може повітрям харчуєшся?

Чоловік ніби прочитавши її думки хмикнув, та Анна знову поставила питання: