Глава 10

Анна не пам'ятала як багато їздила та чи їздила взагалі. Майже з початку подорожі від швидкості та манірності її  захитувало та неприємно млоїло всередині. Поступово нудота посилювалася, а ще розболілася голова. “ Отже, я не велика любителька швидкості, але це все одно краще ніж бути зачиненою між чотирма стінами. Та якщо бути  справедливою та чесною з собою, мене там ніхто не тримає, і могла б піти будь - коли, але хто знає, що мене чекає без захисту цього чоловіка. Очі тримала заплющеними, так було легше переносити дурний стан, а ще не так світило яскраве полуденне сонце. Вдихнула повітря на повні легені, а разом з ним і запахи шкіри, ліків, трав, або ліків з трав. За останні тижні вона звикла до цих запахів, бо так пах весь будинок, але як виявилося і машина теж. Повернулася в бік водія і нарешті ризикнула відкрити очі, поруч сидів Марк, серйозний, на обличчі жодної емоції, яку я б могла зчитати.

— Добре, що ти прокинулася! Тобі вже краще? Якраз думав про те, що виїдемо з лісосмуги і потрібно буде десь стати, думаю ти добряче зголодніла.

—  Та я і не спала зовсім, просто дорога мені не дуже легко дається.

—  Чому мовчиш, відкрий бардачок, там є краплі. Випий трохи, має стати краще.

Дівчина зробила як і порадив чоловік. Через деякий час таки полегшало, аж поки неприємні симптоми і зовсім не минули. Марк впевнено сидів за кермом, був мовчазним та зосередженим на дорозі. якийсь час вони  просто  їхали мовчки, та в якийсь момент дівчині здалося, що Марк поступово набирає швидкість. Дівчина від страху мимоволі втискалася в дороге крісло. Вони якраз проїздили круті серпантинові схили — досить небезпечна частина дороги, і там де Марк отримував кайф, на Анну хвилями накочувала паніка. Хвилин через п'ятнадцять такої небезпечної поїздки вони таки зустріли кафе, і дівчина вже зраділа, але мить радості змінилася приступом паніки, коли чоловік просто серед дороги екстремально розвернувся, і припаркувався біля маленького закладу, що носив горду та просту назву “ОК” 

Анна дуже хотіла щось сказати, бо вийшовши з машини в неї тремтіли ноги, а відчувала себе так, ніби щойно злітала на Марс і повернулася. Але чоловік здавалося не помічав її збентеження, а вона не хотіла здаватися боягузкою. 

Марк вирішив, що швидше буде, якщо їжу вони замовлять з собою, і тому за пів години вони повернулися в авто, прихопивши з собою дві порції картоплі фрі, великі паперові склянки коли, та ароматний гамбургер, що через тонку паперову загортку  все ще віддавав тепло. Якийсь час зголодніла  Анна зосереджено жувала смачний фастфуд, але апетит зник, коли дівчина побачила, що вони мчать на шаленій швидкості, здавалося швидше ніж до того, по крутих серпантинистих гірських дорогах. Переднє сидіння на якому сиділа дівчина було дуже навіть комфортним, але ніяк не зменшувало страху. При кожному різкому повороті дівчина судомно стискалася намагалася якнайглибше втиснутися в м'яку шкіру. 

Марк мовчки їхав, та попри страх, що відчував від дівчини він просто кайфував від швидкості, хоча щоб уникнути істерики ніжного створіння, що сиділо поруч, та вберегти її нерви їхав навіть не на половині максимальної швидкості. Вона мовчала, і добре. За це  десь був їй навіть вдячним.

Так в напруженому мовчанні вони їхали ще кілька довгих хвилин, що для Анни видалися просто вічністю. Але врешті вона не витримала і порушила таку приємну, та десь навіть сакральну тишу. Вона боязко майже шепотом попросила водія сповільнитися, на що Марк лише фиркнув, і покосився на дівчину, йому іде явно не сподобалася, але швидкість таки скинув, хоч і не на багато.  Хоча на розсуд дівчини, вони все ще їхали занадто швидко, та ще й маршрут був досить небезпечним, з крутими зворотами. А коли проносилися авто по зустрічній смузі, дівчина щоразу очікувала зіткнення.  Анну дивувало, як можна так гасати на шаленій швидкості, і майже над прірвою, але  бачила і те, що  водій почувався за кермом вільно та спокійно, і спробувала довіритися йому.

Дівчина нарешті трохи заспокоїлася і відволіклася дороги. На якийсь час її увагу поглинув прекрасний пейзаж за вікном: безкраї зелені гори, ліси і дерева, що швидко змінювалися. 

 Вже спокійніше вона додала.

— Думаю, що ти їздиш як самогубця, - Марк байдужим поглядом глянув у її бік, і вона знову злякалася.

—   Дуже прошу тебе, щоб ти дивився перед собою, бо інакше ми точно у щось вріжемося.

— Дівчинко, не бійся ти в надійних руках. Твій скептицизм і недовіра просто смішні. Я думав ми вже обговорили те, що я не якась там жалюгідна людина. До твого відома я чудово контролюю ситуацію.  А від тебе так і несе страхом, і це добряче заважає. Тому просто заплющ очі, і спробуй відпочити, і тобі корисно, і мені легше. Спробуй просто довіритись мені. Його слова звучали глумливо і серйозно водночас, а від його “дівчинки” просто мурахи пішли шкірою. Анні було так незвично почути це у свою адресу.

— Хех, і неважливо, що я майже не дихаю; ми балансуємо на смертельній висоті, і якщо на мить відволічешся, то ми полетимо просто до низу.

Він вишкірився, але промовчав, а я не маючи сил сперечатися, вирішила дослухатися поради, і просто заплющила очі, стало і справді не так страшно, але заснути так і не змогла.