Глава 9

 Марк з самого ранку збирався їхати в місто. Він  розбирав папери, деякі з них складав в коробки й заносив у машину. Яке ж було його здивування, коли  в коридорі його зустріла Катріна, і запропонувала взяти Анну з собою. Мовляв, він і так їде в місто, а дівчину хай за компанію візьме, щоб та розвіялася. “Не треба мені ніяких компаній”. подумав чоловік, але завбачливо змовчав, бо Катріна  сьогодні була на диво у доброму гуморі, не зіпсувати ж його. А Катріна тим часом продовжувала дивувати чоловіка.

 — Ти знав, що Анна за весь час свого перебування в цьому будинку жодного разу не виходила на вулицю.

— Думаю це моя вина,  збирався  показати їй сад, але часу для цього так і не знайшов. 

Дівчина у відповідь скривилася, ніби з'їла щось кисле, але продовжила.

— І показати її справжньому лікареві теж не завадить. Зробити МРТ,  чи що там роблять, щоб отримати показники її загального стану. Ми, звісно, з свого боку зробили все що могли, але її травми могли мати наслідки. Під “Ми” дівчина звісно мала на увазі себе, але і тут Марк змовчав, бо і сам якось думав відвести дівчину до лікаря —  таки доведеться зробити це зараз.

— То чого стоїш, йди по неї, і давай швидко, я аж ніяк не збирався затримуватися там на ніч, але певно доведеться…

Поки Катріна ходила по Анну, і та збиралася, Марк поскладав в авто всі папери та теки. Знайшов Алекса та наказав наглядати за Катріною, бо та може все що завгодно вигадати поки його не буде. Він передбачливо просканував Катріну, але ніби все спокійно, та хотіла назбирати трав для чаїв на зиму, та  поповнити запаси ліків. Врешті вони таки виїхали, хоч і з невеликою затримкою, але хоч не в обід, коли на дорогах не проїхати. Людство вигадало швидкісний транспорт не для того, щоб він як черепаха тягнувся за іншими. Марк любив швидкість, і відчуття, яке та давала.

Марк поїхав, забравши з собою це дівча, і в будинку стало порожньо і тихо, за винятком співу птахів, що доносились з саду. Разом з ним зник і його особливий аромат, що так приємно подразнював та щоразу змушував вдихати глибше проходячи повз нього, його кімнату чи кабінет —  місця які Марк любив найбільше. А особливо кабінет, в якому завжди допізна мерехтіло світло від настільної лампи, сьогодні зустріне темрявою.  Дівчина знала що він повернеться ще до вечора, але все одно стало трохи сумно.

Катріна сиділа на вуличних сходах і дослуховувалася до тиші. Алекс заховався у своїй кімнаті та і нехай.  А вона мала справи... У її  повному розпорядженні був цілий день, і вона почала з смачного та ситного сніданку, бо повернеться не скоро.

Одягнула  бриль з широкими  полями, бо день обіцяє бути теплим. Взяла плетений кошик і пішла по трави. 

Але довга прогулянка, пошуках  та збирання рослин, так і не змогли відволікти від нав'язливих думок, які важкими пластами залягали в душу. В середині був паскудний щем, такого ще ні разу в житті не відчувала, і як з ним боротися не знала. “Що маю робити з почуттями до Марка? Не можу піти, але як залишатися поруч?” Дівчина хотіла його, і прагнула його уваги, але всі спроби привернути її, були марними.

До дому повернулася ввечері, і вирішила відпочити. Сонце ще освітлювало та гріло землю останніми промінцями, тому лягла просто в саду на гамак. В голові знову роєм закрутилися думки, і майже всі були про власника будинку та її серця. Дівчина останнім часом важко справлялася з своїми емоціями,  але скидувала все на  гормони на фоні жіночих днів, що мали наступити за кілька днів. 

З думок її вирвали тихі кроки, і чоловік, що сів поруч?

—  Давно повернулася?

—  Ні, зовсім недавно! А ти чим займався?

—  А я… Думав. Чи не хочеш ти розповісти мені, що з тобою діється, чому  твоя енергія така нестабільна? Ти ж знаєш не гірше мене, що так не повинно бути. Я буду з тобою відвертим, твоя сила збільшилася і стала потужнішою, але це вимагає контролю та врівноваженості, а твої нерви, як натягнута струна. Так ти можеш зірватися, і наробити справ, тому вчися контролювати себе поки ще не пізно. Дівчина різко встала і її очі опинилися дуже близько до  Алекса.

—  Не вчи мене, що я маю робити, я сама впораюся. Та і хто ти такий, щоб розказувати мені, що я відчуваю. Потім різко зірвалася і мало не забігла в будинок. Я чоловік ще довго сидів наодинці з собою.